Остап (Євстафій) Гоголь (початок 17 століття — †9 січня 1679, Димер) — український військовий діяч доби Хмельниччини і Руїни, один із перших полковників Вінницького полку, полковник Подільського (Придністровського, Могилівського) полку, гетьман Правобережної України. Один із предків письменника Миколи Гоголя. Остап Гоголь був сином волинського шляхтича.

Напередодні 1648 року він був ротмістром «панцерних» козаків в польському війську, дислокованому в Умані під командуванням С. Калиновського. З початком повстання Гоголь разом з своєю важкою кавалерією перейшов на сторону козаків.

На початку національно-визвольної війни О.Гоголь та Кияшко займалися створенням повстанських загонів у Могилеві-Подільському та його околицях. В історичних працях цей полк називають Могилівським, Подільським, Придністровським, Подністровським.

Після смерті Б.Хмельницького, у жовтні 1657 року, гетьман Виговський з генеральною старшиною, членом якої був Остап Гоголь, уклав Корсунський договір України з Швецією, яким було визначено «Військо Запорізьке за народ вільний і нікому не підлеглий». У липні 1659 року подільський полк Гоголя взяв участь в битві під Конотопом (разом з іншими 11 полками Гетьманщини).

Коли гетьман Потоцький оточив Могилів, Остап Гоголь керував могилівською залогою, що оборонялася від поляків.

Влітку 1660 року полк О.Гоголя взяв участь в Чуднівському поході, після якого був підписаний Слободищенський договір. Гоголь виступив прихильником козацької автономії у складі Речі Посполитої, його зробили шляхтичем.

1664 – на Правобережній Україні спалахнуло повстання проти поляків і гетьмана Тетері. Гоголь спочатку підтримав повсталих, проте згодом перейшов на протилежний бік. Причиною тому стали його сини, яких гетьман Потоцький тримав заручниками у Львові. Коли гетьманом став Дорошенко, Гоголь перейшов під його булаву і багато йому допомагав. Але поки він воював з турками під Очаковом, Дорошенко на раді біля річки Росава запропонував визнати верховенство турецького султана, і воно було прийняте.

Наприкінці 1671 року коронний гетьман Собеський узяв Могилів, резиденцію Гоголя. При обороні фортеці загинув один із синів полковника. Сам він утік до Молдавії і звідти прислав Собеському грамоту про своє бажання підкоритися. У нагороду за це отримав село Вільховець.

Згодом полковник Гоголь став гетьманом Правобережної України від імені короля Яна ІІІ Собеського.

Помер в 1679 році в своїй резиденції в Димері, похований в Києво-Межигірському монастирі неподалік від Києва.

Непідтверджена історія роду Гоголлів.

«Гоголь» – на південно-руській мові селезень. Це слово стало козацьким прозвищем засновника гоголівского роду Остапа Гоголя, полковника Могилів-Подільського, сподвижника гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка.

Коли в 1674 році в бескінечній війні за владу на Украине, в часи перших українських Великих Руїн, лівобережний гетьман Іван Самойлович разбив військо правобережного гетьмана Петра Дорошенко, то могилівський полковник Остап Гоголь разом з сином Прокопом та вірними їм козаками, не піддался на переконання Самойловича перейти на йго сторону. Сторону Росії в даному випадку.
Остап Гоголь передав нескорену Могилівску фортецю Речі Посполитої,  та перейшов на службу до голови Республіки Двох Народів, польському королю Яну III Собеському.
Як нагороду Остап Гоголь та йго син отримали від короля даровану грамоту на землі у Польщі і переселились туди всією сімєю. В цьомуж році, как зазначено в родоводі Остап Гоголь став наказним гетьманом та отримав булаву від польского короля. Відомо, що у 1792 році, оформляючи документи на дворянство, дід Миколи Васильовича Гоголя, секунд-майор Афанасій Демьянович Гоголь-Яновський спеціально приховав імя Остапа та назвав своїм прадідом не його, а нікому невідомого полковника Андрія Гоголя.

В зв’язку з цим спливають у памяті імена синів гоголівского Тараса Бульби. В своїх свідченнях Афанасій Демьянович повідомив, що цей міфічний Андрій Гоголь в 1674 році отримав даровану грамоту на землі від польського короля Яна Казимира, чого нияк не могло бути, так як за 6 років до цього Ян Казимір відрікся від престолу. Як зясувалося у ході розслідування, копія королівської грамоти, представленної дідом Гоголя Київському депутатському зібранню, була фальшивою.
На думку окремих свідомих авторів, можна провести багато аналогій між життям історичного Остапа Гоголя і літературного Тараса Бульби. І цей, і другий були полковниками Війська Запорізького. Мали двох синів прблизно одного віку. Синам полковника Остапа Гоголя (одного з них звали Мартином або Остапом, другого – Прокопом) учились в вищому учбовому закладі у Львові. Остап з Андрієм отримали літературну освіту, но уже в Киеві. В повісті Миколи Гоголя старший син Тараса гине від рук поляків, а менший перейшов на сторону поляків, поляки в руському місті Дубно, як самостійна політична сила, а не частина армії руського князя Константина Острожського – це, разуміється, історична небилиця, но це вже придумав Микола Гоголь. Тут також прослідковується пряма аналогія з долею синів предка письменника: один з них (також старший) гине в 1671 році від рук польських жолнірів при обороні Могилева, а другий незабаром, в 1674 році, переходить на сторону поляків, убивших його брата. Іменно втікаючи від польської погоні з Могилева, під час переправи через Дністер старий подільський полковник Остап ледве не загинув.

Правда чуть пізніше сам Остап Гоголь (прообраз Тараса Бульби) переходить на сторону поляків. Цю деталь з життя свого предка Микола Гоголь не став відображати у своїй повісті.