Зляканий розмахом народного руху, Сигизмунд ІІІ уже в січні 1592 року призначив комісію для розслідування "своєвольства" і покарання винних. Королівські слідчі - теребовлянський староста Яків Претвич, черкаський - Олександр Вишневецький, брацлавський - Струсь, барський - Гульський та інші під командуванням князя Язловецького з чисельним військовим загоном вирушили на Трипілля, в якому отаборились повстанці. Шляхетське військо зупинилося під Фастовом (нині районний центр в Київській області). Від імені Язловецького у стан повстанців було надіслано листа, в якому поляки пропонували видати Косинського та скласти зброю. Керівники повсталих прийняли листа й почали переговори, побоюючись вступати в бій із поляками, військо яких переважало повстанців, насамперед в озброєнні, а можливо, і в кількості. Переговорами керівництво повстання намагалося виграти час і домогтись розпуску польського війська. Переконуючи комісарів у тому, що Косинський вже втратив гетьманську булаву, козацька верхівка обіцяла визнати гетьманом того, кого призначать поляки і повністю підкорятись їм. На цих умовах було укладено договір, після чого комісари залишили свої позиції під Фастовом і роз'їхалися по староствах.