Організатор визначних походів проти турків та татар.
Гетьман України (1528 - 1533).
Місце народження - місто Овруч.
Остафій
Іванович Дашкевич (Дашкович) був троюрідним небожем Івана Ходкевича -
засновника роду Ходкевичів гербу "Кошцієша". Народився Остафій на
Волині.
Остафій Дашкевич був першим (хоча й неформальним) козацьким гетьманом,
талановитим військовим організатором, вмілим та винахідливим тактиком,
прагматичним політиком та ідеологом реєстрової козаччини.
Рід Дашкевичів
користувався старовинним польським гербом "Леліва", що згадується у
документах з 1399р. Цей герб мав у лазуровому полі золотий півмісяць рогами
догори, над яким розташована золота 6-променева зірка. У клейноді був павиний хвіст,
на тлі якого, як і на щиті, було зображено золотий півмісяць і зірку. Намет
щита синій, підбитий золотом. За особисті заслуги Остафій Дашкевич отримав
осібний герб, що являв собою відміну герба "Леліва" й мав назву
"Дашкович": на лазуровому полі щита золотий півмісяць рогами догори,
над ним золота 6-променева зірка, а над зіркою - срібне вістря стріли кінцівкою
догори. У клейноді були три страусиних пір'їни.
Перша
згадка про Остафія Дашковича відноситься до 1503 року. Спочатку був
Литовським воєводою, а потім Черкаським і Канівським старостою.
Здійснював походи проти турків і татар. Потрапив у полон до татар,
звідки втік, і у 1523 році вперше напав на Очаків, а звідти пішов у
Крим і спустошив там багато аулів в Ґьозлевому, Карасубазарі і в
Ак-Мечеті. У 1528 році разом з Предславом Лянскоронським і великим
загоном козаків знову атакував Очаків, і там тричі розгромив татарські
загони у цьому поході козаки захопили 500 коней і 30 тисяч голів худоби. З цього часу козаки стали здобувати особливу славу, чому немало сприяв
«знаменитий козак» Остафій, чи Остап, Дашкевич черкасько-канівський староста, православна людина з міста Овруча.
У 1531 році організував за допомогою козаків оборону Черкас від
татарського нападу, Остафій Дашкевич воював спочатку проти турків і побував у полоні в татар (1523
року), кілька разів служив великим російським князям Івану й Василю, допомагаючи
їм у війні проти поляків, далі знову повернувся в Литву до Сигізмунда і отримав
в управління міста Черкаси й Канів на правому березі Дніпра нижче Києва.
Керуючи цими містами, він звабив до себе таку силу козаків, що обидва міста
надовго стали ядром усього українського козацтва. У 1531 році на місто Черкаси
вчинив напад кримський хан Саадат-Гірей. Дашкевич мужньо захищав черкаський
замок від татар. Будучи в
1533 році на сеймі в Пйотркові, він радив польському сейму особливий проект захисту кордонів Литовського князівства від татарських
вторгнень. У цьому проекті Дашкевич висловлював необхідність будівництва поблизу
татар, на одному з малодоступних островів Дніпра, замку й утримання у ньому
постійної сторожі з 2 тисяч козаків, котрі, плаваючи на чайках по ріці,
перешкоджали б татарам переправлятися через Дніпро. До цих 2 тисяч козаків
Дашкевич пропонував додати ще кількасот чоловік, які б здобували в околицях
необхідні припаси й доставляли їх козакам на острови. Пропозиція Дашкевича
сподобалася всім учасникам сейму, але не була виконана. Але задум гетьмана зумів втілити в життя Дмитро
Вишневецький в 1552 році.
У 1530 році при суперечці канівських міщан зі своїм старостою Пеньком, який
«кривды великія и утиски чинил и новины вводил», а крім того «порог их звічный
міщанскій на имя Звонец на Дніпрі на себе отнимал», відбирав половину майна
козака, який помирав чи потрапляв у полон, київський воєвода Немирович
постановив: Звонецького порога старості не чіпати, а з майна козака, який, не
маючи ні дружини, ні дітей, помре чи потрапить до татар, одну половину віддавати
на помин душі тому, кому він сам заповість.