Всупереч письмовим джерелам серед сучасних археологів панує думка, що царські скіфи закріпили за собою степи Криму до Керченського півострова - Боспорського царства. А деякі вчені вважають, що вони мешкали аж до Керченської протоки та поза нею. Ця гіпотеза не має підстав, бо в разі поширення володінь царської орди скіфів на степи Криму і Керченський півострів Боспорське царство не зберегло б незалежності і не розширило свою територію на Дону і Кубані. А головне, Геродот у середині V ст. описав кордони між Скіфською державою і Таврікою (Кримом), які починались від Гілеї (лісистої місцевості в гирлі Дніпра), далі на схід тяглися до таврського міста Каркінітіди на березі Каркінітської затоки. Звідси кордони Скіфії проходили північніше кримського перешийка, вздовж узбережжя Азовського моря до міста Кремни (мабуть, на місці нинішнього Маріуполя) та пониззя Дону. Загальний висновок Геродота є однозначним: володіння скіфів починались від "Тавріки  на північ". А вся Тавріка, Крим належали таврам. Лише на Керченському півострові починались володіння боспорських царів, але і тут поруч з греками мешкали і таври як рівноправні громадяни.

Військовий союз таврів, сіндів з грецькими колоністами був за-тьмарений у 438 р. до н. е., коли аборигени здійснили державний переворот у  Боспорському царстві, скинули грецьку династію Архенактидів і передали владу "варварській" династії Спартокідів. Щоб відновити владу греків, у 437 р. Афінський морський союз відправив до Боспорського царства величезну ескадру бойових трієр на чолі з Періклом, прославленим по-літичним і військовим діячем Афін. Але його підтримали тільки Феодосія та невелике місто Німфей на Керченській протоці. Ескадра Перікла залишила негостинні береги Тавріки, відправилась в Ольвію, де допомогла їй позбутись намісників скіфських царів, а згодом відновити незалежність від скіфської держави.

V - IV ст. до н. е. були періодом найбільшого розквіту Боспорського царства, спільних міст-держав греків і таврів у Криму, в т. ч. Херсонеса. Тавріка, Боспорське царство, з його портами Пантікапей, Феодосія, Ольвія на Бузько-Дніпровському лимані стали головними постачальниками хліба, худоби, риби та інших продуктів до Еллади. Взамін одержували посуд, тканини, олію, вина, а також гроші у золотих монетах. У містах-державах Тавріки та Боспорському царстві у V - IV ст. до н. е. було збільшено карбування власних золотих монет. Товарообмін з місцевим населенням дедалі ширше сполучався продажем-купівлею за гроші. Торгові шляхи до Еллади з Дніпра, Буга, Дунаю, Кубані, Криму вже тоді були освоєні греками і аборигенами-слов'янами, предками українців.

Міста Тавріки і Боспорського царства Пантікапей, Феодосія, Херсонес були не лише ремісничими і торговельними центрами, а й вогнищами високої античної культури, освіти, мистецтв, науки. Значна частина таврів, сіндів, меотів володіла грецькою мовою, поповнювала лави міської інтелігенції, висококласних ремісників, купців, земельної і військової аристократії, брала участь у політичному житті. Всі греко-варварські міста-держави були демократичними республіками еллінського зразка. Навіть Пантікапей та інші боспорські міста зберегли самоуправління: боспорські царі вважались їх архонтами, а царями були лише для "варварів". Задовго до нашої ери у Криму стали появлятись Конституції міст-держав. У Херсонесі археологи виявили мармурову плиту з написом: "Присяга громадян на вірність конституції своєї держави".