Хазарський каганат, племінні союзи та їх обєднання - Іісторія України коротко - Цікаве з історії України - Каталог статей - Tetiy
Воскресенье
04.12.2016
13:12
Категорії розділу
Іісторія України коротко [24]
Гетьмани України та їх герби [35]
Форма входу
Новости загрузка новостей...
Тетиев
rp5.ua
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 261
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0
Мини-чат
200

Tetiy

Каталог статей

Главная » Статьи » Цікаве з історії України » Іісторія України коротко

Хазарський каганат, племінні союзи та їх обєднання

Найбільш ранніми племінними со­юзами вважаються полянський із центром у Києві та дулібсько-волинський. Із дав­ньоруського літопису «Повість минулих літ» відомо, що напередодні утворення Київської Русі існувало 14 союзів-племен, які можна поділити на такі етнічні групи:

1) південно-західна — українська група (8 державних союзів) — древляни, поляни, сіверяни, тиверці, уличі, волиняни (бужани), дуліби, білі хорвати;

2) західна — білоруська (2 державних союзи) — полочани, дреговичі;

3) північно-східна — російська (4 союзи) — словени, кривичі, радимичі, в'ятичі.

У середині VII ст. у Північному Причорноморії утвердився Хозарський кага­нат, який виник після розпаду Тюркського каганату. Столиця — Ітіль — розташовувалася в гирлі Волги. Джерелом збагачення хозарської верхівки були грабіжницькі напади на сусідні народи, а також податки на товари, які пере­міщувалися по Волзькому торговому шляху.

Хозари намагалися підкорити східнослов'янські племінні союзи. Хозарам платили данину поляни, сіверяни, в'ятичі, ра­димичі. Східні слов'яни вели з каганатом тривалу боротьбу, яку продовжили перші руські князі. Завершив її князь Святослав, розгромивши хозарів у 965 р.

В арабських джерелах згадується про існування в період утворення Хазарського каганату  трьох великих політичних центрів: Куявії — державне об'єднання у Середньому Подніпров'ї з центром у Києві; Славії в Приільменні з центром у Новгороді; Артанії — Ростово-Суздальська земля (або Причорномор'я).

У вітчизняних літописах політичне об'єднання навколо Ки­єва відоме під назвою «Русь». До цього політичного об'єднання входили кілька племінних союзів полян, сіверян та уличів. Існували й інші великі об'єднання союзів східнослов'янських племен — дулібо-волинське.

У світовій історичній науці протягом століть недостатньо уваги приділялось такому унікальному явищу, як існування народу, який на межі Європи і Азії, тобто між християнським і мусульманським світом, утворив Хозарський каганат.

Походження хозарського народу ще дотепер є питанням дискусійним, остаточно не вирішеним. Досконало не встановлено і етнографічну приналежність хозар. Суперечливими є думки і щодо місця розташування давніх політичних центрів цієї країни. Існують величезні розбіжності між науковцями щодо трактування окремих подій в історії Хозарського каганату, так і всієї політичної історії назагал. Складається враження, що до Другої Світової Війни у радянській, як і у світовій, історичній науці цим питанням ніхто не цікавиться. Лише в 60-і роки бачимо зацікавлення та активне дослідження історії Хозарського каганату радянським вченими.

Одним з перших дослідників, який серйозно зайнявся вивченням історії Хозарії і вніс великий вклад в її вивчення, був Артамонов М.І.. Він у своїй монографії "Історія Хозарів", виданій у Ленінграді в 1962 році, найбільш повно описує цю сторінку світової історії. Книга і до сьогодні залишається неперевершеною працею, яка всебічно висвітлює історію Хозарського каганату, і невраховуючи окремих невеликих зауважень, схвально признається всіма науковцями.

Однодумець Артамонова в багатьох питаннях Гумільов Л.Н. поставив собі за мету дослідити історію кочівників Великого Євразійського Степу середніх віків і тому широко зачіпає Хозарський каганат. Цій проблемі він присв`ячує працю "Відкритя Хозарії" (видана в 1966 р.), а також обширно висвітлює її в працях "Стародавня Русь і Великий Степ" (1989 р.),"Стародавні Тюрки" (1967 р.).

Історії кочівників присвячені й не одна праця Плетньової С.А., зокрема "Хозари" (1986р.), де стисло висвітлюється їхня історія. А також такі праці, як "Від кочувань до міст" ,"На слов`яно-хозарському прикордонні" та інші. В 1983 році появилась праця Магомедова М.Г. "Утворення Хозарського каганату", яка, підсумовуючи данні багаторічних археологічних досліджень, допомагає розібратись в багатьох питаннях щодо часів утворення Хозарського каганату.

Оскільки до остаточної згоди стосовно місць розташування хозарських політичних центрів сучасні дослідники не прийшли, розв'язання цієї проблеми повинне вирішуватись подальшими археологічними дослідженнями.

Цікавим фактом є участь хозарів в міжусобицях між претендентами на Візантійський престол. Так, в 695 році Юстиніан ІІ був висланий в заслання в Херсонес, але він не покинув задумів вернутись на престол. Через незадоволення херсонесців своєю особою, Юстиніан ІІ втікає в Кримську Готію, яка тоді перебувала під протекторатом Хозарії. Хозарський Каган Ібузір Гляван обіцяв вигнаному імператору допомогу, і видає за нього свою дочку (в хрещенні Феодора), і оселив їх в Фанагорії. Візантійці намовляють хозарів вбити Юстиніана ІІ, але той дізнається про це і втікає в Дунайську Болгарію. З допомогою болгар він в 705 році повертає собі візантійський престол, і вивозить з Фанагорії дружину і сина Тиверія. Він був проголошений співправителем разом з батьком. Утвердившись в Константинополі Юстиніан ІІ вирішує розправитись з непокірним Херсонесом, який фактично став незалежним після того як Юстиніан ІІ захопив престол. Щоб оборонитись перед візантійцями херсонесці перейшли під владу Хозарського Каганату, який прислав в Херсонес свого намісника - тудуна. В 710 році Візантійці спалюють Херсонес, але в решті візантійських володінь в Криму почалось антивізантійське повстання, яке було підтримане хозарами.

Повстання очолив вірменин Вардан, який оголосив себе законним престолонаступником Філіппом. Візантійська армія в Криму, що була послана на придушення повстання, перейшла на бік Філіппа. Він переправляється в Константинополь і захоплює владу в свої руки. Юстиніан ІІ і його син Тиверій страчені. Хозари небажаючи війни з Візантією через Херсонес визнають його володінням Візантії, решта Криму лишається під владою хозарів. Встановлюється тісні союзні стосунки між Візантійською імперією і Хозарським Каганатом.

Хозарський каганат був федеративною державою, яка складалась з удільних князівств, де правили місцеві династії. Сини удільних володарів посилались хозарам в заручники, а натомість до князівств присилались тудуни, до функцій яких входили контролюючі завдання.

У 808 р. відбувалась подія, яка мала велике значення в історії Хозарського каганату - введення іудаїзму державною релігією. Найбільш переконливе трактування цих подій знаходимо у Гумільова. Впливовий і багатий іудей Обадій здійснює державний переворот у державі, внаслідок якого сам Обадій стає царем (беком), а каган з династії Ашинів зберігає владу завдяки прийняттю іудаїзму. Але ця влада є номінальною, а фактичну владу зосереджує у своїх руках бек. Обадій оголосив іудаїзм державною релігією Хозарського Каганату. Отже, політиці віротерпимості наступає кінець. Таким чином, версія, за якою іудейська община здійснює спланований державний переворот є найбільш логічною. Адже, добровільне прийняття іудейської релігії хозарами (аргумент, висунений Б.І.Артамоновим про розуміння хозарами потреби заміни застарілого язичницького світогляду, і в зв`язку з тим вибір іудаїзму, оскільки християнство чи мусульманство привело б до залежності від Візантійської Імперії або Арабського Халіфату, видається недостатнім) було б порушенням іудейських законів, а неправдоподібно щоб іудейські талмудисти на це пристали б. На думку Л.Н.Гумільова каган, який прийняв іудаїзм, був народжений від іудейки-наложниці.

В результаті змінилась політична ситуація в Хозарському Каганаті. "Но принятие иудейськой религии было для них роковым шагом. С этого времени был потерян контакт правительства с народом и на смену развития скотоводства и земледелия наступила эпоха посреднической торговли и паразитического обогащения правящей верхушки." (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.457.) Отже, Хозарія "...перестала бути конфедерацією племен, об`єднаних своїм власним вождем, ханом, а стала монархією, підкореною царю, який був чужий народові по культурі і релігії". (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.414.)

Хозарська знать, будучи не задоволеною такими змінами, піднімається на збройну боротьбу, розпочинається жорстока і тотальна громадянська війна між "тюрко-хозарами" і "іудео-хозарами" (згідно з термінологією Гумільова Л.Н.), яка триває більш ніж десять років. В цю громадянську війну втручаються сусідні племена: мадяри на стороні хозарської знаті, печініги і гузи, найняті царем для боротьби з хозарською аристократією. Мадяри під тиском печінігів проходять через хозарів, спустошуючі країну, в Північно-Причорноморські степи. В 20-х роках ІХ століття іудео-хозари перемагають. Мадяри, а разом з ними і частина розбитої старої аристократії, змушені відступати в межиріччя Дунаю і Дніпра, а після удару, завданого болгарами і печінігами в Паннонію. Кримська Готія з-під влади Хозарського Каганату переходить під протекторат Візантії, ліквідовується Кримська митрополія. В результаті громадянської війни власне хозарів залишається дуже мало. Це підтверджується археологічними даними із Саркела (найкраще досліджене хозарське місто), де переважно залишились сліди перебування гузів і печенігів. Місто було збудоване приблизно в 834 році для захисту Хозарії від мадярів і слов'янів на західному кордоні, для безпечного існування торгового шляху по ріці Дон.

В ІХ столітті хозари обкладають слов'янські племена даниною: "У рік 6367 [859]. Варяги, приходячі із замор'я, брали данину з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, і з кривичів. А хозари брали з полян, і з сіверян, і з вятичів; брали вони по білій вивірці - стільки від диму". (Літопис Руський./ Під ред. Л.Махнівця.- Київ, 1990.- С.12.)

Цінним джерелом про кордони і устрій Хозарії, яке фактично є єдиним джерелом власне хозарського походження, є лист-відповідь царя Йосифа на лист з Іспанії. В середині Х століття придворний кордовського халіфа Абдаррахмана ІІІ єврей Хасдай Ібн-Шафрут, взнавши про існування держави з державною іудейською релігією, посилає лист до царя цієї держави із запитаннями про неї. Але першому листу, який ішов через Візантію, греки перешкодили дійти в Хозарію, посилаючись на велику небезпеку по дорозі, насправді ж вони боялись встановлення прямої торгівлі між Хозарією і Іспанією. Після цього Хасдай вирішує послати лист через Єрусалим-Месопотамію-Вірменію, але ще простішим виявився шлях через Угорщину і Київ. (Плетнева С.А. Хазары. М,- 1986.) Завдяки цій відповіді царя Йосифа можемо встановити родовід царів Хозарії, який починається від Булана і його "сина синів" Обадія після якого царями були Езекія (син Обадія), Манасія (внук Обадія), Ханукка (брат Обадія). Далі влада передавалась від батька до сина і так царювали Ісак, Завулон, Манасія, Ніссі. Манахей, Веніамін, Аарон, Йосиф. З допомогою цього ж листа можна встановити кордони Хозарії. Кордонами власне Хозарії (домену царя) були ріка Кума, озеро Манич, місто Саркел, місце найближчого зближення Дону і Волги, Каспійське море. З врахуванням залежних князівств і територій, з яких населення сплачувало данину (вятичі, поляни, сіверяни, радимичі, буртаси, ерзь, черемиси, сувари, волзькі булгари) кордонами Хозарського Каганату були: на півдні місто Дебрент, на сході ріка Яік (р.Урал), на заході Північний Крим, на півночі Волзька Булгарія.

Після розриву печенігів з хозарами, останні наймають гузів, і з їхньою допомогою розбивають печенігів і витісняють їх з межиріччя Волги і Яіку (приблизно 913 р.). Печеніги остаточно заселяють Північно-Причорноморські степи, по дорозі пограбувавши і поруйнувавши північні провінції, в результаті загинула Фанагорія і ряд менших міст на Таманському півосторові, знищені всі поселення хозарів в степному Криму. Після зайняття печенігами Причорноморських степів Хозарський Каганат втрачає контроль над ними. Це є свідченням занепаду могутності Хозарського Каганату, який ще тримався, наймаючи кочівників і отримуючи семитисячний загін мусульманських найомників.

Яскравим показником занепаду Хозарського Каганату були походи русів на Каспійське море . Тут з точкою зору Гумільова Л.Н. не можна погодитись, що походи русів на Каспій і Візантію були здійснені за вказівкою Хозарського Каганату, своєрідним "податком кров'ю", а його докази непереконливі. (Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь.- М, 1989.) Слід погодитись з точкою зору Артамонова М.І., що хозарський цар не мав змоги зупинити грабіжницькі походи русів на Каспійське море, які наносили збитків хозарській торгівлі. Хозари були змушені "вибираючи з двох зол менше" - пропускати русів грабувати Закавказзя, чи бути пограбованими самими. (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.396.) Перший похід русів припадає десь на 864-884 рр., наступний - 909-910 рр., під час яких руси награбовують велику кількість багатств. Успіх русам забезпечує те, що походи здійснювались на кораблях, яких ні в Хозарії, ні в кого іншого в Каспійському морі не було. В 913 році вони організували величезний похід. Хозарський цар погодився пропустити їх в Каспійське море, за що вони повертаючись віддадуть хозарам полонину здобичі. Руси, кілька місяців базуючись на островах біля теперішнього Баку, грабують Азербайджан, а при повернені назад через Хозарію, мусульманська гвардія вимагає дозволу від царя на помсту русам за завдану шкоду мусульманам в Прикаспії. Цар дав згоду - з русів нікого в живих не залишилось. Наступний похід русів відбувся в 943-944 рр., під час якого було захоплене велике місто Берда і вони вернулись з великою здобиччю.

А Хозарія тим часом все більше хилиться до занепаду: гине самобутнє хозарське ремесло, каганат стає паразитичною державою, яка заваджає торгівлі. (Плетнева С.А. Хазары. М,- 1986.) В Х столітті Руська держава об`єднує слов`янські племена і звільняється від данини Хозарам, в 922 році Волзька Булгарія приймає мусульманство, щоб отримати допомогу мусульманських країн проти хозарів. В 920-тих роках Візантія іде на конфронтацію з Хозарським Каганатом, і намовляє печенігів, гузів і асів розпочати війну з Хозарами, але царю Веніаміну вдається перемогти їх завдяки допомозі аланів. В 30-тих роках Х століття протистояння між Візантійською Імперією і Хозарським Каганатом триває, зокрема переслідування іудеїв в 932 році в Візантії, і одночасне переслідування християн в Хозарії . Але вони втрачають свої позиції: незалежності добиваються волзькі болгари, гузи, хрещення княгині Ольги означало намагання Руської Держави війти в союз з Візантією проти Хозарії.

В 965 році Київський князь Святослав виступає в похід на Хозарію через Болгарію, по Волзі, в союзі з гузами. В битві не далеко від Ітилю Святослав перемагає хозарську армію, яку очолював каган, ім`я якого невідоме. Ітиль був взятий і зруйнований, жителі міста повтікали на острів Баб-ал-Абваба, а деякі на острів Сія-Кух (п-ів Мангишлак). Святослав продовжуючи похід зруйнував Семендер, підкорив аланів, касогів, захопив Тмуторакань, Керч, Саркел (Білу Вежу), причому Тмуторакань та інші міста переходили на бік Русів без опору. (Каргалов В.В. Полководцы Х-XVI вв.- М., 1989.) Протягом наступних років гузи грабують хозарські землі. Так припинив своє існування колись могутній Хозарський Каганат. Держава, яка колись контролювала Східну Європу і була найсильнішою в регіоні, зникла з політичної карти. Хоча незабаром в кінці 70-х років Х століття хозари-мусульмани відбудовують Ітиль при підтримці Хорезму, а потім спільними силами розбивають гузів, але це вже не відновило Каганату. В 985 році київський князь Володимир іде походом на Волзьку Болгарію і Хозарію в союзі з гузами, Ітиль і Семендер знов піддаються руйнуванню. Потім в 987, 989, 1030, 1032 і 1033 роках згадуються руси, які беруть участь у військових діях на Каспійському морі, Дебренті і Ширвані. Руська держава встановлює свій контроль над торговими шляхами по ріках Дон і Волга.

Хозари ще згадуються в Тмутораканні в 1078 р. під час міжусобиць руських князів. Після розправи в 1083 р., вчиненої Олегом Святославовичем над хозарами, термін хозари більше ніде не згадується.

Місто Ітиль ще раз було відбудоване в ХІІ столітті під назвою Саксін і належав він гузам.

Каганат на ранніх періодах свого розвитку мав значне прогресивне значення. Серед заслуг хозарів на цьому етапі можна виділити призупинення експансії арабів, встановлення безпеки і порядку в прикаспійських степах, що дало можливість розвиватись землеробству, ремеслам і торгівлі. Хозари створили самобутню культуру, яка створювалась і з значними впливами з боку Тюрків, Візантії, Персії, а згодом Арабів. Хозарський каганат виконав роль захисного щита Східної Європи перед Арабським халіфатом і зупинив його на кавказькому напрямку експансії мусульманського світу. Унікальна релігійна ситуація, яка виникла внаслідок свого місця розташування на межі мусульманського і християнського світів, породила політику віротерпимості, що було найкращим можливим варіантом державної політики в такій релігійно різнобарвній країні. Віротерпимість дала змогу розвиватись всім громадянам держави і створила умови для стікання в Хозарію біженців з різних країн. Могутній Хозарський каганат впродовж багатьох років стримував натиски кочівників зі Сходу, що позитивно відбилось на розвитку слов'ян і дало їм змогу заселити Північно-Причорноморські степи. Гнучка внутрішня політична будова конфедеративного характеру дала змогу об'єднати в Хозарський каганат без великого опору велику кількість споріднених між собою народів. Така будова забезпечила Хозарському каганату внутрішній спокій і злагоду і зовнішньо-політичну могутність.

Значної шкоди хозарам завдали арабо-хозарські війни. Але переломним моментом в історії Хозарського каганату було прийняття іудаїзму державною релігією в 808 році. Внаслідок чого держава перетворюється з федеративої в тоталітарну, занепадає народне господарство, гине самобутнє мистецтво, спадає могутність Хозарії. Вона стає паразитичною державою, яка заважає торгівлі інших народів. Через заміну політики віротерпимості на переслідування за релігійною ознакою і громадянську війну хозарське суспільство отримало внутрішній надлом. Що й призвело до поступового занепаду, а потім і загибелі Хозарського каганату.

Категория: Іісторія України коротко | Добавил: SovaVest (11.09.2009)
Просмотров: 4225 | Рейтинг: 4.5/4
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]