Галайки,   Софіпіль  (історично  —  Софіполь)

Два вищеназвані села довгий час об'єднувала спільна Хрестовоздвиженська парафія, осередок якої перебував у Галайках. Відповідно, десятиліттями спільною була і єдина в парафії школа, до якої ходили мешканці обох вищеназваних населених пунктів. Приходський навчальний заклад у Галайках було відкрито в часи масової появи на Київщині церковнопарафіяльних шкіл — в 1860 р. її засновником став настоятель Хрестовоздвиженської церкви священик о. Григорій Никифорович Молчановський, який служив у Галайках майже чотири десятиліття — з 1853 по 1892 роки. З цих чотирьох десятиліть 32 роки священик завідував місцевою парафіяльною школою (згодом — двома школами) і викладав Закон Божий. Очевидно, пастиреві став у пригоді його досвід "домашньої педагогіки" — він був батьком семи дітей. Церковне начальство було майже в захопленні від фундатора і директора галайківської школи — в клірових відомостях замість типових сухих характеристик значилися емоційні оди на його адресу.

Шкільна справа була поставлена добре — керована о. Григорієм школа була однією з кращих в даному регіоні. Вже станом на 1863 р. річний бюджет школи, утворюваний прихожанами, складав 100 крб. — це при тому, що на той час сотні шкіл не мали і чверті таких коштів. Цього ж року в ній навчалося 35 першокласників та 20 першокласниць.

Далі миряни, облаштувавши школу всім необхідним, дещо зменшили розмір її щорічного утримання — при цьому підручники для школи купувалися за церковні кошти. Кількість школярів, котрі приходили з двох населених пунктів, була нестабільною— то зростала, то скорочувалася. Наприклад, в 1864 р. в єдиному першому класі школи навчалося 50 хлопчиків та 8 дівчаток, а після спаду хвилі першого ентузіазму після появи навчального закладу їх було вже менше — зокрема, в 1872 р. тут навчалося 44 хлопчики та 6 дівчаток.

Власне, збільшити число школярів було непросто внаслідок тісноти шкільного приміщення. Тому о. Григорій вирішив заснувати окрему школу в приселку Софіполі, діти з якого складали значну частину учнів галайківської школи. Перші кроки в цьому напрямку були здійснені ще за його наставництва — мешканці Софіполя почали збирати кошти для майбутньої школи і незабаром — наприкінці XIX ст. — вона була відкрита.

Наставник обох шкіл парафії за плідну діяльність на ниві освіти неодноразво нагороджувався представниками церковної влади. Від імені київських митрополитів різного часу йому було вручено набедреник, скуфію та камілавку. А в 1883 р. на провінційного пастиря з подання київського архієрея звернули увагу і в далекому Санкт-Петербурзі. При цьому священика о. Григорія Молчановського нагороджував не Священний Синод, а держава — пастиреві та педагогу було вручено високу державну відзнаку — орден святої Анни III ступеня.

З 1892 р і до радянської епохи наставником парафії та школи в Галайках був священик о. Авксентій Васильович Гримальський. Він мав певний педагогічний досвід, оскільки до прийняття сану певний час працював вчителем у сільській школі. Ставши священиком у Галайках, він продовжує освітню діяльність у місцевих церковнопарафіяльних школах і має чудові результати. Це не пройшло повз увагу єпархіальної влади і о. Авксентія, як одного з кращих освітніх адміністраторів, призначають членом Таращанського повітового відділення Київської єпархіальної училищної ради. (Під керівництвом цього колегіального органу перебувало понад сотню навчальних закладів Таращанського повіту, до якого належали Галайки та Софіполь).

Втім, турботи на повітовому рівні не погіршили становище в школах галайківської парафії. За наставництва о. Авксентія відбувся їх максимальний розквіт. Обидві школи знаходилися в окремих приміщеннях, мали вельми міцну матеріальну базу — лише держбюджет щороку надсилав галайківській та софіпольській школам 390 крб. на поточні витрати. Відповідно, зростало число учнів. У1910 р. в школі с. Галайок навчалося 75 хлопчиків та ЗО дівчаток, а в софіпольській школі їх було відповідно 34 та 13. Навіть під час І світової війни їхня кількість не спадала. Станом на 1915 р. в Галайках навчалися 91 першокласник та 40 першокласниць, а в Софіполі їх налічувалося 37 та 18. Наставник школи о. Авксентій за плідну діяльність на освітній ниві був нагороджений набедреником, скуфією, камілавкою та золотим нагрудним хрестом від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви.