Історичні дані про час виникнення населеного пункту не збереглися. Назва села Високе, походить від географічного положення його відносно навколишньої місцевості.

Жителі села до 1861 року були кріпаками. За свідченнями історика Л.Похилевича поміщиця Елеонора Мікуловська володіла селом в період підготовки і проведення реформи І86І року за якою 99 дворів одержали наділи по 6 десяти землі, 28 дворів по 3 десяти землі. Більше половини кращої землі належало поміщиці. Спеціальні статі обумовлювали, що цегельний завод, сільська корчма, право охоти залишилось за панами. За одержану землю  селяни платили по 2 крб. 70 коп. на той час дуже велику суму.

Пізніше більшістю землі в селі володіла графиня Софія Федорівна Кононіцина. Графиня мала 1036 десятин землі, церква 51 десятину, селяни 990 десятин. Пізніше свій маєток вона віддала в оренду Рогозінському, а сама більшу частину часу проживала за кордоном та в місті Києві де їй належав готель «Континенталь». Управляли справами у маєтку села поляки, де поряд з класовим гнітом  мала місце і міжнаціональна ворожнеча.

Наближався 1905 рік. По всій території царської Росії почалися виступи робітників і селян. Звістка про це прийшла і в село Високе порадившись між собою селяни не вийшли на роботи вимагаючи більшої платні .

У жовтні 1917 року було скинуто тимчасовий уряд, в цей же час у селі проведено збори селян на яких уповноважений з волості прочитав декрет про землю. Після чого поміщицьку землю було розділено, а палац спалено.

У 1918 році село знаходилося під німецькою окупацією. Німці відібрали від селян землю, урожай зернових був повністю вивезений у Німеччину.

Радянську владу допомогла встановити у селі кіннота Будьонного, розгромивши банду Кіровського, від рук якої  загинув будьонівець-розвідник Смоляков.

У 1920 році у селі створено ревком. В 1922 році в селі створено колгосп імені Сталіна.

На початок Великої Вітчизняної війни більшість дорослого населення села пішла на фронт. В 1944 році село було звільнене від німецьких окупантів. Не повернулися з війни 114 жителів села, які загинули захищаючи рідну землю від фашистської навали.

Населений пункт знаходиться на найвищому місці і є вододілом між Бугом і Дніпром. Недалеко за селом бере спій початок малесенька річка - Миколайчиків Струмок. яка впадає в Гнилий Тікич.

Розмістилося село на пагорбах східної частини Придніпровської височини лісостепової зони, па висоті 225м. над рівнем моря в південно-східній частині Тетіївського району Київської області, на межі з Жашківським районом Черкаської області. Село зв'язане асфальтною дорогою з містом Тетіїв (відстань 20 км), знаходиться  на відстані 5км  віл залізничної станції Денихівка.

Відстань до столиці України міста Київ 154 км. Межує з селами Горошків, Клюки, Степове, Денихівка.

На схилах горбів росте невеликий ліс, на межі з сусідніми селами тягнуться лісосмуги засаджені переважно дрібнолистими деревами.

У межах села розкинулися три невеликих ставки, а ще три інші  знаходяться за межами села з південної сторони. По обидва боки ставків тягнеться село двома довгими вулицями. Ґрунти родючі чорноземи з помірною кислотністю.

Площа населеного пункту 268,8 га., на якій розміщено 345 дворів з населенням 687 чоловік.