Єдиною школою Горошкова досліджуваного періоду була церковнопарафіяльна. Вона виникла при місцевій парафії святого апостола Іоанна Богослова у 1861 р. і діяла до радянської епохи— тобто, близько шести десятиліть. (Власне, до появи організованої школи місцеве населення мало можливість навчатися грамоти у місцевих священиків та церковнослужителів, серед яких були досить помітні особистості — зокрема, відомо, що в Горошкові народився Лаврентій Іванович Похилевич — відомий знавець старожитностей Київщини).

Засновником першої постійно діючої школи став горошківський священик о. Василій Матвійович Коцюбинський. Фундатор освітньої справи в даному селі служив майже чотири десятиліття — з 1856 по 1894 роки і був досвідченим наставником місцевих прихожан. Він мав ще й чималий досвід "домашньої педагогіки", оскільки був батьком шести дітей. "Многосемейный и очень бедный священник"— так характеризували засновника школи документи.

За його наставництва школа лише становилася як установа і не мала власного приміщення. Школярі збиралися або в тісній оселі священика, або в невеликій хаті, що була на церковному погості і належала Церкві. Миряни під керівництвом священика зібрали громадські збори і уклали угоду про забезпечення школи необхідними асигнуваннями в 120 крб. Проте, реально школі в кращому випадку надавалася половина даної суми.

Матеріальна невлаштованість навчального закладу помітно позначилася на кількості школярів. Спочатку, на хвилі першого ентузіазму після появи в селі школи число учнів зростало. Наприклад, в 1863 р. в ній навчалося лише 15 хлопчиків і жодної дівчинки, а в 1864 р. в школі налічувалося 26 першокласників та 10 першокласниць. Проте, згодом випадкових пожертв духовенства та приходського активу виявилося явно недостатньо для повноцінного і стабільного функціонування навчального закладу. Кількість школярів стала щороку скорочуватися і станом на 1870 р. їх було 25, а в 1880 р. — лише дев'ять і всі вони були чоловічої статі. Щорічне забезпечення школи з боку громади обмежувалося сумою в 40 крб., але навіть у 1880 р. з хлопчиків-школярів створювали хор і клірові відомості вказують, що "мальчики поют и читают в церкви довольно стройно". Засновник і довгочасний керівник церковнопарафіяльної школи в цей час перебував вже у похилому віці і не завжди мав можливість контролювати навчально-виховний процес.

У 1894 р. до парафії та приходської школи села Горошкова було призначено наступного наставника — о. Каліста Климовича Бутовича, котрий керував навчально-виховним процесом у даному селі майже півтора десятиліття. Проте, за такий короткий час священик встиг поставити шкільну справу у селі на якісно вищий рівень. Цьому значною мірою сприяло те, що школа об завелася будинком ,наданим громадою і, крім того, селяни Горошкова, сплативши викупні платежі за особисту свободу, дістали можливість фінансувати школу обумовленою щорічною сумою в 120 крб. Вже в 1900 р. в школі навчалися 61 першокласник та 20 першокласниць. Наставник горошківської школи за успішну діяльність на ниві народної освіти був нагороджений набедреником та скуфією від імені київських митрополитів різного часу. Але увага єпархіального начальства не припинила енергійних старань пастиря та педагога. У 1906 р. в церковнопарафіяльній школі налічувалися 81 учень та 29 учениць — тобто кількість першокласників у Горошкові перевищувала сотню осіб.

Останнім дореволюційним настоятелем горошківської парафії та наставником школи був священик о. Яків Тихонович Джозовський. Він прибув до села в 1908 р і на початку його наставництва шкільна справа дещо занепала. Проте, якраз в цей час школу Горошкова стали фінансувати з держбюджету, який щороку надавав школі чималу суму в 390 крб. Відповідно, школа швидко відновила свої кращі традиції— навіть у воєнному 1915р. в ній навчалося 80хлопчиків та 20дівчаток. Саме в такому вигляді школа зустріла прихід радянської влади.