Село Клюки знаходиться на межі
Київської та Черкаської областей, вздовж р. Постава, що в с. Шуляки сусідньої
Черкаської області впадає в р. Гірський Тікич. Місцева назва річки Фоса,
Кривава Густя, а історична -Постава.
На околиці села знаходиться
південна крайня точка Київської області.
Відомостей про походження назви
села не збереглося. До нинішнього часу це залишається таємницею. Збереглися
записи типографії Києво-Печерської лаври за 1864 рік. Там записано, що
«...раніше село належало генералу Мальчевському, а наданий час господарями села
є сім поміщиків: Вербицький Вікентій, Вербицький Валеріан, Генкель Іософат і
Генкель Станіслав, Кулеш Йосип, Кулеш Валеріан та Трембіцький Антон. Кожному з
них належала певна кількість десятин землі. Православній церкві належало 64
десятин землі.»
Згадується також, що у 1833 році
в селі було повстання. В його організатора Каетана Висоцького було конфісковано
землю.
До найдавніших пам'яток села, які
збереглися до настояного часу відносять 34 могили, що розкидані по полях і
замок на межі з полями села Шуляки. Це неподалік того місця, де р. Постава
впадає в Гірський Тікич. Замок складається з двох могил, з'єднаних між собою
валом, довжиною у декілька сажнів.
У селі є Свято-Михайлівська церква, дерев'яна, 6 класу, що стоїть у цей час на
місці давнішої, побудованої за часів Яна Сангушко. За давніми переказами там
була ще старіша церква.
Згідно записів за 1900 рік,
вказано, що в селі 255 дворів, жителів - 1603, з них 845 чоловіків та 758 жінок.
Головне заняття жителів села -
землеробство. Від повітового міста Тараща до села 80 верст, до найближчої
залізничної станції - 23 верстви (Монастерище), Поштова земська та поштова
казенна станція знаходиться в містечку Животів.
Село історично поділено на
декілька кутків, які мають свої назви.
Зокрема Ремінна, за
переказами старожилів там вимочували шкури, з яких потім робили упряж для коней.
Частину села (в сторону Стадниці)
називають Хорунжий куток. Там у 18 столітті жив колишній козацький хорунжий.
Куток села, що до Шуляк, називають Хутір. Ця назва залишилася з чадів
Столипінської реформи, коли дозволено було хутірський тип поселень селян.
Згодом село розбудувалося і з'єдналося з Хутором.
В даний час у селі 294 двори та
635 жителів.
Серед видатних людей які
народилися у селі та прославили не тільки село Клюки, а і Україну є Бублик
Борис Миколайович, професор, дійсний член АН України, був викладачем Київського
університету ім. Т.Г. Шевченка, та Поліщук Валерій Миколайович, професор,
завідуючий кафедрою психології та педагогіки Глухівського університету.
Зараз у селі працює неповна
середня школа, побудована у 1986 році, будинок культури, бібліотека, три
магазини. Діє Свято-Михайлівська церква.