Історичні дані про час виникнення населеного пункту не збереглися, але за переказами назва села походить від річки Росошка, яка бере свій початок з безіменного струмка в селі Ситківці і впадає в річку Роська.

У Росішках навіть за важких умов кріпацтва деякі селяни володіли ремеслами, уміли полювати, займалися землеробством, збирали  кошти, входили    в   панське   подвір’я   і відкуплялися   з кріпацтва.

У другій половині 18 століття на Правобережній Україні розгорнувся гайдамацький рух, спрямований проти кріпацтва, польської шляхти і католицизму. Найбільшим повстанням була Коліївщина, Повстання охопило всю Київщину, докотилося до нашого краю. Гайдамаки на чолі з отаманом Бабою 21 липня 1768 року визволили Росішки, а наступного дня село Ситківці, Стадницю. Долину між Голодьками, Росішками і Стадницею, де розташувався загін повстанців, стали називати Бабиними лозами. Але невдовзі шляхта при допомозі військ Катерини придушили повстання.

Повернувся в село пан Красицький, який знову почав керувати у Росішках, Ситківцях та Голодьках. У своїй жорстокості він не знав меж.

Раніше село до 1842 року належало Феліксу Гнатовичу Шостаковському.   З 1842 року Францу Шідловському. Села Бугаївка з Розсішками були куплені у графа Острозського.

У XX столітті прийшла Радянська влада, яка принесла народу колективізацію та голодомор. У  1932-1933 році в Росішках від голодомору померло 320 осіб.

Минули  роки почалися відбудови. Село Росішки визнали окремою адміністративною одиницею,  що відбилося на розвитку села. 1941 рік зупинив цей розвиток - почалася Велика Вітчизняна війна. В роки другої світової війни загинуло 80 мешканців села.

В селі   є рукотворне диво - це  Свято-Михайлівський   храм. Якби  стіни могли говорити, вони  б розповіли про важке життя села. Ці стіни бачили розруху, голод, війни, бачили сльози, кров, тугу. Але, якщо поринути в історію, то попередня будівля церкви була збудована ще у ХУІІ ст.. гетьманом Іваном Мазепою. Він дав кошти на будівництво церкви. Її було побудовано дерев’яну. У 1890 році вона, на жаль, згоріла, і селяни частину церковного, майна врятували і перенесли у нову церкву.

В радянські часи, 1930-1935 роках, Росішанська церква зазнала утиску з боку держави. Не обійшло її і лихоліття колективізації. У 30-40 роках діяльність церкви було припинено, тому що по всій Україні проходило знущання над церковними спорудами та священиками. Важка доля випала і на цю церкву, її готували до розправи. Були вже скинуті дзвони і доходила черга до руйнування самого приміщення. Але з Божою благодаттю дозрів великий урожай в колгоспі, і відповідної кількості сховищ не було, щоб не зруйнували приміщення мати    голови    колгоспу    Серединського    вмовила    зробити   там зерносклад,   який прослужив до початку війни.   Так церква залишилася цілою.

У 1950 році храм відновили   і він знову почав діяти. За часи свого   існування   у   церкві   було 19 настоятелів,   в   даний   час настоятель ієрей  Беца Василь Володимирович.

На території села функціонує Росішківська загально-освітня школа 1-11 ступенів, яка бере свій початок з 1903 року. В цей час царській Росії виникли земські школи, одну з таких, шкіл було відкрито в селі Росішки. До 1917 року в школі навчалися в основному хлопчики із заможних сімей. В період громадянської війни школи було відновлено. В 30 роках XX століття школу було реорганізовано в семирічну. В цей час виникла потреба розширити приміщення. З цією мстою використовували будинки заможних селян, двох братів Пілійчуків. Першим директором семирічної школи був Семигайло Михайло Атанасович. Навчання в школі здійснювалось у дві зміни аж до 1966 року. До 1953 року школу, крім дітей села Росішки, відвідували діти з сіл Голодьки та Ситківці.

В 1958 році школа була реорганізована у восьмирічну і в цей же рік було піднято питання про будівництво нового приміщення для школи. Будівництво типового двоповерхового приміщення школи розпочали в 1959 році і відкрили до експлуатації 30 серпня 1966 року. З цього часу школа перейшла на однозмінний режим роботи. 1989 року школа стала неповною середньою з дев’ятирічним терміном навчання.

24 лютого 1998 року школа зареєстрована як загальноосвітня 1-II ступенів. В даний час навчається 68 дітей, навчають 12 вчителів, директор школи Прибиш Таміла Олександрівна.

Село зв'язане асфальтною дорогою з містом Тетієвом та розташоване за 7 км від районного центру і 12 км від залізничної станції. Відстань до столиці України міста Києва  180 км.

На схилах горбів росте невеликий ліс 49.2 га, на межі з сусідніми селами тягнуться лісосмуги, насадженні переважно акацією. Є шість ставків, які знаходяться за межами населеного пункту. Ґрунти чорноземні, родючі, з помірно виявленою кислотністю.

На території села          функціонує сільськогосподарське підприємство, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури   на 180 місць, сільська бібліотека, відділення зв'язку, дитячий садок та продуктовий    магазин.

Благоустрій населеного пункту проводиться за кошти самооподаткування. В селі всі дороги з твердим покриттям. В даний час проводяться роботи по будівництву підвідного газопроводу до села. Розробляється проектно-технічна документація газифікації села Росішки за кошти місцево, бюджету.

Площа   населеного пункту 201.2 га.