Всучаснуепохуобидвавищеназванінаселеніпунктимаютьстатуссіл. ВXIXст. П'ятигорибули
містечком, аОдайпіль—навітьнеселом, априселком (вросійськихдокументах— "деревней"). Крім того, П'ятигоритаОдайпільісторичнооб'єднувалисяводнуСвято-Успенськупарафію, осередокякої
перебувавумістечкуП'ятигорах. (ОкрасоюданогонаселеногопунктуізаразєУспенськийхрам). Оскількипарафіябулаєдиною, тоспільноюбулаіцерковнопарафіяльнашкола. Воназ'явиласяу П'ятигорахв 1860 р. старанняминастоятеляп'ятигірськоїУспенськоїцерквисвященикао. Олександра
МиколайовичаПленецького—представникастародавньоїмісцевоїдинастії, якийслуживу
містечковійцерквірівно 30 років—з 1831 по 1861 роки.
Проте, засновникшколизавідуваввідкритимнимнавчальнимзакладомлишеодинрік—в 1861 р. він
померімісценастоятеляданоїпарафіїтанаставникапарафіяльноїшколизайнявновийсвященик— о. ІоаннОлексійовичКрутній. Однак, навітьзайогонаставництвадокументищедовгозгадували
фундаторацерковнопарафіяльноїшколимістечкаП'ятигір. Наприклад, вкліровихвідомостяхза 1864 р., колишколоювідаввжео. Іоаннчитаємонаступнийісторичнийдляшколизапис:
"Всемприходеєстьцерковноприходскоеучилище, заведенноепокойнымсвященникомАлександром
Пленецкимв 1860 году. Внастоящеевремявнейобучается 50 мальчикови 10 девочек. Обучением
занимаетсякрестьянинКондратийПетрикподближайшимнадзоромсвященника". Крімтого, відомо, щовмісцевійцерковнопарафіяльнійшколінавчавдітейщейдякАндрійРодзаєвський, котриймав
шестеродітейі, якзапевняютьвідомості, "живскромно".
Занаставництвао. ІоаннаКрутніяшколанелишеобзавеласяштатомвчителів, алейокремим
будинкомдлянавчаннядітей—йогоспорудилиприхожанипідкерівництвомсвогонастоятеля. Крім
того, булоорганізованозборимешканцівмістечка, наякихвонипостановилищорокунадаватишколіпо 80 крб. напоточнівитрати. Станомна 1870 р. впарафіяльномунавчальномузакладіналічувалосявже 40 першокласниківта 20 першокласниць.
У 1875 р. наставникомУспенськоїпарафіїтаприходськоїшколиставпротоієрейо. Миколай
ФедоровичБуйницький, котрийслуживуП'ятигорахдовстановленнярадянськоївлади—тобто, щонайменшечотиридесятиліття. Протягомсвогодовгочасногонаставництвао. Миколайнеодноразово
відзначавсяпредставникамицерковноївлади, Відіменікиївськихмитрополитіврізногочасуйомув
якостінагородизапастирськутаосвітнюдіяльністьвП'ятигорахвручалинабедреник, скуфіюта
камілавку. НапочаткуXXст. простаранногопастиряповідомилидоСанкт-Петербургаіо. Миколаяв 1912 р. буловідзначенозолотимнагруднимхрестомвідіменіСвященногоСинодуРосійської
ПравославноїЦеркви, ав 1913 р.—розкішновиданою "Біблією" відіменітогожоргануцерковної
влади. Вельмипочеснимбувіпротоієрейськийсано. Миколая—втічасивпровінційнихпастиріввін
зустрічавсявельминечасто. Високооцінилазаслугисвященикаідержава—священикбувкавалером
двохорденів—св. Анни ІІІтаIIступенів. Занаставництвао. МиколаяшколамістечкаП'ятигір
сягнулавершинисвогорозквіту.
Насамперед, зросломатеріальнеутриманняшколи—в 1880 р. воносягало 200 крб. —цепритому, щочималошкілрегіонунемалиічвертітакихнадходжень. Станомнацейже 1880 р. вшколі
налічувалося 50 хлопчиківта 8 дівчаток». Зучнівбулоствореноцерковнийхор, котрийспівавпідчас
богослужіння.