З історії освіти у Пятигорах та Одайполі (Ч. 2) - Все про Пятигори та Одайполе - Історія Тимошні - Каталог статей - Tetiy
Суббота
10.12.2016
00:12
Категорії розділу
Все про Тетіїв та тетіївщину [21]
Все про Бурківці [5]
Все про Високе [2]
Все про Галайки та Софіполь [2]
Все про Голодьки [2]
Все про Горошків [2]
Все про Денихівку [5]
Все про Дзвеняче [2]
Все про Дібрівку Дородку та Дубину [1]
Все про Кашперівку [3]
Все про Клюки [3]
Все про Кошів та Погреби [4]
Все про Михайлівку [1]
Все про Ненадиху [2]
Все про Пятигори та Одайполе [4]
Все про Росішки [2]
Все про Скибинці [3]
Все про Стадницю [2]
Все про Степове [2]
Все про Тайницю [1]
Все про Теліженці [3]
Все про Хмелівку [1]
Все про Черепин, Черепинку та Григорівку [1]
Форма входу
Новости загрузка новостей...
Тетиев
rp5.ua
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 261
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Мини-чат
200

Tetiy

Каталог статей

Главная » Статьи » Історія Тимошні » Все про Пятигори та Одайполе

З історії освіти у Пятигорах та Одайполі (Ч. 2)

Згодом число школярів стало помітно зростати. У 1910 р. в школі навчалося 80 хлопчиків та 28 дівчаток їх могло бути значно більше, але в церковнопарафіяльної школи містечка П'ятигір на цей час було два серйозних конкуренти — міністерська державна школа та церковнопарафіяльна школа грамоти в приселку Одайполі, які стали відвідуватися потенційними учнями п'ятигірського приходського навчального закладу. В них також була своя історія створення.

27 травня 1883 р. інспектор народних училищ 1 -го округу Київської губернії Д. Синицький скаржився попечителеві Київського навчального округу на священика містечка П'ятигір о. Миколая Буйницького за протидію заснуванню в населеному пункті державної школи. У звинуваченні говорилося, що о. Миколай нібито переконував селян, що державний бюджет фінансувати державної школи не буде, а з селян стягуватимуться значні суми на утримання державної школи і вони "залишаться без сорочки".

Невідомо, як вирішився даний конфлікт, проте місцеві селяни під тиском місцевих можновладців таки склали громадську угоду про заснування в містечку народного одночасного училища, підпорядкованого міністерству народної освіти Російської імперії. В цій постанові мешканці П'ятигір зобов'язалися виділити для побудови шкільного приміщення 1 десятину землі, забезпечити будівництво школи, закупівлю для неї всього необхідного — меблів, книг тощо; регулярно надавати для школи щорічну суму в 360 крб. для забезпечення поточних витрат на утримання навчального закладу. Крім того, селяни просили виділення з державного бюджету 500 крб. для спорудження шкільного приміщення і 225 крб. щорічної державної дотації на поточні витрати майбутньої школи.

25 лютого 1884 р. міністр освіти Росії особисто повідомив попечителеві Київського навчального округу про дозвіл відкрити в П'ятигорах школу і про рішення казначейства щороку забезпечувати навчальний заклад дотаціями. На цей час шкільне приміщення вже було збудоване і місцеві мешканці добудовували оселю для майбутнього вчителя. Щоправда, у інспекції були до споруди певні претензії — зокрема, в ній не було відведено окремої кімнати для бібліотеки. Але загалом школа була готова до відкриття.

З 1 жовтня 1884 р. школа була поставлена на державне фінансування. На початку XX ст. дана школа стала двокласною. В ній навчалися десятки дітей не лише з П'ятигір, але й з ряду сіл. Вже в 1900 р. в ній налічувалося 143 хлопчики та 22 дівчинки.

При появі в населеному пункті державної школи церковнопарафіяльні навчальні заклади зазвичай поступово зникали. Але в містечку П'ятигорах парафіяльна школа витримувала паралельне існування з державною — не в останню чергу завдяки авторитетності свого наставника. Щоправда, число школярів у ній поступово скорочувалося — на зміну церковній освіті поступово приходила державна. (Станом на 1915 р. в парафіяльній школі навчалося 55 хлопчики та 21 дівчинка).

У Одайполі в 1878 р. було споруджено Покровську церкву. Вона з часом мала утворити окрему парафію. Миряни даного села в дореволюційну епоху так і не наважилися здійснити цей намір, але оскільки певні заходи вживалися, то логічним кроком в даному напрямку стало заснування наприкінці XIXст. окремої парафіяльної школи грамоти— нижчого типу церковнопарафіяльних навчальних закладів. Нею завідував п'ятигірський священик, проте викладали наймані світські вчителі. У 1915 р. в школі с. Одайполя навчалося 42 хлопчики та 25 дівчаток.
Категория: Все про Пятигори та Одайполе | Добавил: SovaVest (11.09.2009)
Просмотров: 662 | Рейтинг: 5.0/1
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]