ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Там,
у далекому минулому, на річках Рось і Роська жили слов’янські племена,
які воювали між собою і, особливо, з племенами кочівників, пастухів -
скотарів. Що було на місці Тетієва у часи Трипільської культури, у часи
Скіфів чи Антів, ми не знаємо… Але в межах міста знайдено римські
монети ІІ століття нашої ери, бронзовий кинджал ІІ століття до нашої
ери та зброя сарматів І-ІІ століття нашої ери. Заселяли нашу місцевість
землеробські племена, які сіяли пшеницю, жито, ячмінь, просо;
вирощували корів, свиней, овець, коней; займалися торгівлею. Згодом наша місцевість увійшла до складу тих земель, на яких сформувалась наймогутніша держава феодального ладу - Київська Русь.
Міфи та слов’янські легенди розповідають нам, що раніше ( але вже в
Слов’янські часи) Тетіїв називався Тимошнею. По даних науковців
інституту АН України Тетіїв (Тимошня) відомий з 1185 року. Назву міста пов’язують з іменем хана Тетія, взятого руськими в полон 1185 року. Вважають
також, що назва міста могла піти від слов’янського слова “тета” (
західноукраїнське “тьотя”). Під час масової міграції українців із
заходу на схід могло бути, що хутірець, де поселилась чиясь “тета,”
родичі називали “ тетів.” У
1240 році місто було повністю зруйновано татарами. Проте відроджувалось
його обличчя, розвивались господарство, ремесла і торгівля. В
1606 році Тетієву було надано Магдебурзьке право, згідно якого
впроваджувалось міське самоврядування, а міщанам надавались певні
привілеї в ремісничо-промисловій та торговій сфері діяльності.
Особливого розмаху набула дрібна торгівля, розквіт якої припав на
кінець ХІХ- початку ХХ –століття.
Тетіївчани брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 років. Вони сформували сотню козаків на чолі з Феськом Федченком і хорунжим Стасем. Сотня входила до Білоцерківського полку, що в 1648 році визволив Тетіїв. Під час походу на Волинь через тетіївську землю проходили війська Богдана Хмельницького, а сам він , навіть, зупинявся в Тетієві. Тетіївчани були активними учасниками гайдамацького руху. 19 липня 1768 року гайдамацький загін на чолі з козаком Серединенком оволодів містечком, розправився з польською шляхтою, а здобуте майно роздавав бідним. Після приєднання місцевих жителів до загону утворилось ще кілька повстанських підрозділів. Загін на чолі з тетіївським козаком Фургульцем зайняв П’ятигори, Кашперівку, Жашків і Житники, а загони Дзяченка і Пташника здобули Погребище і Борщагівку. Повстання було придушене російськими військами, посланими Катериною ІІ. Польська шляхта вчинили жорстоку розправу над повсталими. Було страчено близько 1000 тетіївчан , учасників повстання. На місці поховання між Тетієвом і Росішками виросла висока могила. З того часу минуло багато років. Виросло нове покоління тетіївчан, в нашому місті поселилось багато приїжджих, зокрема переселенців з Чорнобильської зони. Сьогодні місто Тетіїв красиве українське містечко з розвиненою промисловістю та двома сільськогосподарськими формуваннями на яких працюють чудові, працьовиті люди тетіївської землі.
у срібному полі на зеленому пагорбі червона фортеця із зеленими земляними валами і відкритою брамою. Обабіч надбрамної вежі за мурами дві нижчі червоні вежі. Під брамою перехрещені срібні бунчук верхів’ям донизу і кривий східний меч. Над бічними вежами по одній червоній восьмипроменевій зірці. Гербовий щит, увінчаний срібною квіткою калини і обрамлений бронзовим вінком із гілок дуба, ясеня та пшеничного колосся.
Прапор району :
прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних смуг: червоної, зеленої і білої у співвідношенні 1:1:8. У центрі білого поля зображена на зеленому пагорбі червона фортеця із зеленими земляними валами і відкритою брамою. Обабіч надбрамної вежі за мурами дві нижчі червоні вежі. Під брамою перехрещені білі бунчук верхів’ям донизу і кривий східний меч. Висота емблеми дорівнює 1/2 висоти полотнища. У верхніх кутах білого поля по одній червоній восьмипроменевій зірці висотою в 1/10 довжини прапора. Відстань кожної зірки від бокових і верхнього країв білого поля дорівнює 1/10 довжини прапора. Співвідношення сторін полотнища 2:3. Емблемою Тетіївського району є зображення давньоруської фортеці, залишки земляних валів якої збереглися в Тетієві і досьогодні. Відкрита брама фортеці свідчить про щиру гостинність тетіївців. Перед брамою лежать срібні знаки влади переможеного русичами хана Тетія — бунчук і кривий східний меч. Восьмипроменева зірка, як і хрест, є символом життя вічного. Одна зірка символізує перемогу русичів над кочівниками половцями, а друга є згадкою про славні козацькі часи — участь тетіївців у визвольній війні під проводом Б. Хмельницького, а також у Коліївщині. Червоний колір у геральдиці означає хоробрість, мужність, безстрашність; зелений — свободу, достаток і надію; срібло — чистоту і незайманість. На прапорі червона смуга символізує героїзм наших предків, зелена — багату природу краю, біле поле — сивину століть, давні історичні корені народу. Колосся пшениці свідчить про багатовікові хліборобські традиції, а гілки дуба і ясеня розповідають про характерну рослинність місцевих лісів. Герб увінчує срібна квітка калини, яка символізує Київську область, до складу якої входить район.
Прапор Тетієва :
квадратне зелене полотнище, у центрі якого зображений білий вершник у давньоруському воїнському спорядженні, зі щитом і списом, висота зображення дорівнює 4/5 сторони полотнища. По периметру прапор обрамлений лиштвою, яка складається з двох смуг: зовнішньої червоної, шириною 1/20 сторони полотнища, і внутрішньої білої, шириною в 1/50 сторони полотнища.
Слова Валерія Герасимчука Слова Олександра Демиденка
Напував коня із Роськи Тетій Ще в якомусь із лихих століть Потім був і другий хан, і третій, А Тетіїв досі наш стоїть! Приспів: Золотіє край осіннім листом, Роська хвилі котить крізь віки. І квітує наше рідне місто По обидва береги ріки. Батько Хмель тут промовляв із вежі Після хана через п'ять століть. Гнали шляхту геть за наші межі - А Тетіїв досі наш стоїть! Приспів: Золотіє край осіннім листом, Роська хвилі котить крізь віки. І квітує наше рідне місто По обидва береги ріки. Пагорб Слави в нас священне місце, Тут народний подвиг ожива. Несемо щодня до обеліска Пам'ять серця й вдячності слова. Приспів: Золотіє край осіннім листом, Роська хвилі котить крізь віки. І квітує наше рідне місто По обидва береги ріки. Ми знаходим ще штики іржаві Із далеких і близьких століть, Та живем вже у своїй державі - І Тетіїв гордо наш стоїть! Приспів: Дозрівають ниви колосисті, Роська хвилі котить крізь віки. Йде в майбутнє наше рідне місто Красень Тетіїв на берегах ріки. |
Із краю в край наповнена хлібами Тетіївська земля , Тетіївська земля , Ти житниця свята і промениста, Де з небом голубим знов Роська розмовля, Надівши срібно-зоряне намисто. Тетіївська земля, Тетіївська земля, Ти батьківський поріг наш із любові, Милуюсь я завжди і зблизька, і здаля Як сяють твої барви веселкові. Простелені дороги рушниками Гостинно піднесуть вам хліб і сіль. Дзвенить наш край поетами й піснями Й народними обрядами весіль. Приспів. Тетіївська земля , Тетіївська земля , Ти житниця свята і промениста, Де з небом голубим знов Роська розмовля, Надівши срібно-зоряне намисто. Тетіївська земля, Тетіївська земля, Ти батьківський поріг наш із любові, Милуюсь я завжди і зблизька, і здаля Як сяють твої барви веселкові. |