Ханенко ( Михайло Степанович) - гетьман Правобережної Малороссии. Час народження його невідомо. По переказі, син запорізького козака Степана Ханенко і дочки польського старости, звільненої їм з полону. У перший раз ім`я його згадується, коли гетьман Юрій Хмельницький під Чудновым, будучи скривджений боярином Шереметєвим і не одержавши задоволення за образу в царя Олексія Михайловича перейшов на сторону поляків на про знову нии гадяцких статей  і зобов`язався допомагати їм видалити росіян з України. У числі осіб, що скріпили цей договір (1660), був і Михайло Ханенко, у той час уманський полковник. В 1669 р. ми бачимо Михайла Ханенка противником Дорошенки , Суховію. Коли після невдалої облоги Дорошенки в Стеблеве Суховій біг у Запоріжжя , Ханенко став домагатися гетьманства, але невдача змусила і його бігти до запорожців. Звідси він увійшов у зносини з польським урядом, що визнало Ханенка гетьманом і доручило йому виробити умови , на яких Україна знову могла б з`єднатися з Польщею. В Умані була зібрана потім рада , на якій брали участь тільки представники трьох західних козацьких полків. Ханенко був проголошений гетьманом. У той час у місті Острозі була призначена польським королем комісія для упорядкування справ на Україні. Ханенко відправив туди своїх депутатів, які принесли від його імені присягу на підставі відновленого гадяцкого договору. Ханенко був визнаний гетьманом тільки в незначній частині Правобережної України, та й то почував себе дуже неміцно, мав потребу в охороні свого достоїнства польськими військами. У більшій частині Правобережної України панував Дорошенко. За порадою останнього, турецький султан в 1672 р. почав похід на Подолию. Турецька армія осадила Кам`янець і Дорошенко поспішав на з`єднання з турками. Ханенко задумав затримати його на березі Бугу , поблизу Ладыжина, у села Четвертиновки був розбитий остаточно, військо його розсіяне, і Ханенко був не має змоги брати діяльну участь у подальшій кампанії, що скінчилася для Польщі дуже сумно й ганебно. Турки заволоділи Кам`янцем і змусили Польщу укласти ганебний мир у Бучача, по якому Туреччини була відступлена вся Україна й Поділля ; крім того , Польща зобов`язалася платити щорічну данину . По дорозі назад Дорошенко, зупинившись біля Умані в селі Христиновке, змусив уманцев визнати себе гетьманом, стратив багатьох прихильників Ханенко, уманським полковником зробив свого прихильника Грозденка й у допомогу йому залишив в Умані гарнізоном два найманих полки, Сердюцкий і Компанійський . Поводження полків цих викликало на Великдень 1673 р. повстання уманцев, які знову визнали гетьманом Ханенка. Ханенко з`явився з Польщі, зібрав військо й рушив проти Дорошенко до Чигирина. Дорошенко викликав на допомогу кримського хана . У Стеблева на ріці Росі супротивники зустрілися, і Ханенко був розбитий наголову. Міста, що визнавали його влада ( Умань , Ладыжин, Лысянка), були страшно покарані. Сам же Ханенко в 1674 р. з`явився до гетьмана Лівобережної Малороссии Самойловичу, здав йому знаки гетьманського достоїнства й прийняв підданство Росії. Замість маєтків на правом бережу Дніпра Ханенко одержав значні маєтки на Лівобережній Україні. Після цього Ханенко жив часткою людиною в Козельске, Лохвице й Києві. Час і місце його смерті - невідомо.