Кіммерійці — перші з найдавніших
жителів сучасної України, назву яких до нас донесли письмові джерела.
Стародавні історики: Геродот, Птолемей, Страбон, — свідчать, що кіммерійці жили
у Північному Причорномор'ї (від Дону до Дністра) до приходу скіфів.
Археологічні дані дають підставу
вважати, що кіммерійці походять від племен зрубної культури, з якими змішалися
вихідці зі сходу.
Кіммерійці були численним і сильним
народом, до складу якого входило кілька племен. Кіммерійці раніше за інші
народи (племена), які жили на території сучасної України, оволоділи технікою
виготовлення заліза й сталі. У кіммерійців існували патріархальні роди та
сім'ї, вони об'єднувалися у племена, які в свою чергу складалися в племенні
союзи з вождями-царями на чолі.
Основу їхнього господарства
становили кочова та напівкочова форми скотарства. Взагалі скотарство було
ненадійним заняттям, оскільки залежало від природних умов. Нестача пасовиськ,
посухи, епідемії серед тварин призводили до грабіжництва, воєнних походів, які
були єдиним шляхом виживання. Кіммерійці здійснювали походи на Близький Схід
проти держав: Урарту, Ассирії, Лідії, Фрігійського царства. Воювали вони і з північними
сусідами.
Із Північного Причорномор'я
кіммерійці були витіснені об'єднанням скіфських племен. Однак як етнос
кіммерійці зникли не відразу, частина відкочувала на захід, у лісостепові
райони, а ті, що залишилися, поступово асимілювалися скіфами.