Сангушки - волинський
князівський рід герба Погоня. Як відомо, належність до цього герба свідчила про
литовське великокнязівське походження. Сангушки вели свій родовід від князя
Ольгерда і відносились до вузького кола "головних княжат", які
входили до складу Великої ради русько-литовської держави. Крім Сангушків, це
князі Острозькі, Корецькі, Збаразькі, Заславські та ін. Сангушки обіймали
адміністративні посади на Брацлавщині, починаючи з середини XV століття.
Зокрема, Василь Сангушко став брацлавським і вінницьким намісником в 1443-1445
роках. Традицію продовжив його небіж Андрій Олександрович, який виконував
аналогічні обов`язки на початку XVI століття. Наступне покоління Сангушків
отримало на Брацлавщині великі земельні пожалування. Федір Андрійович Сангушко,
маршалок волинської землі, став у 1544-1547 роках вінницьким і брацлавським старостою. Ще
раніше, протягом 1516-1517 років вінницьке і брацлавське намісництво обіймав
його брат Роман Андрійович. В другій половині XVI століття родину Сангушків
прославив князь Роман Федорович, "улюбленець короля Сигізмунда
Августа", польний гетман литовський. Блискучий полководець часів
Лівонської війни, він декілька разів громив російські війська, захопивши в
полон немало ворожих воєвод. В 1569 році князь Роман продовжив переможну серію
битв, розсіявши поблизу Умані татарську армію. За свої подвиги він одержав
брацлавське і вінницьке староство, а в 1566 році став брацлавським воєводою. В
цій якості Роман Сангушко був присутній на Люблінському сеймі, котрий юридично
закріпив створення об`єднаної польсько-литовської держави - Речі Посполитої.
Брацлавським воєводою Роман Федорович залишався до 1571 року, коли помер у
34-річному віці. В ці роки було побудовано родинний замок у Ізяславлі. В наступні десятиріччя
Сангушки продовжували відігравати помітну роль в політичному житті Брацлавщини
і Поділля, хоча на подібні висоти претендувати їм вже не доводилось. Правда,
Григорій Львович Сангушко-Кошерський в 1598-1601 роках був брацлавським
каштеляном, а його син Адам-Олександр в 1621-1630 роках обіймав посаду
подільського воєводи. Усипальня родини знаходтся у місті Славута в
соборі сятої Дороти.