Хороші
слова прийнято (не знаю ким) говорити у нас опісля, коли, на жаль, хорошої
людини не стане на землі. Тоді оточуючі, схаменувшись, починають усі вголос
картати себе за неуважність до людини ще за її життя. І я також ще за життя
багатьом не встигла гарних слів (щирих і правдивих) сказати. Та про Анатолія
Івановича Байраківського хочеться сказати. Людина iз зовні непримітною
біографію посіла за життя гідне місце в спільноті зв’язківців України. Вважаю,
немає жодного поважного пана чи пані, якi б не знали в обличчя пана професора.
Не один керівник штудіювався в нього.
У Бурківцях досліджуваного
періоду функціонувала лише церковнопарафіяльна школа, заснована 1 квітня 1860 р.
настоятелем місцевої церкви Різдва Іоанна Предтечі священиком о. Андрієм Шемеранським. Засновник школи належав
до однієї з династичних священицьких родин Київщини і завідував місцевою
школою понад два десятиліття.
Старожили Казінський Антон та
Рабоволюк Дорофей розповідали,щобурківчанибуликріпакамипоміщиці
Чатковської. Сам пан в селі не жив. Тут була економія. Коли у 1861 році було
скасовано кріпосне право селяни ряду сіл в тому числі і Берковець, відмовлялися
відробляти панщину, про що свідчить рапорт начальника Таращанської повітової
поліції Київському генерал-губернатору від 08.05.1861 р.: «отбывают барщину не
так, как должно, и не так, как прежде, и не выказывают должного послушания
местной економической власти.» (Документ: Отмена крепосного права на Украине
«Сборник документов» с. 190, документ №93.)Це один із перших документів, де
згадується про існування села Бурківці.
