Першою відомою нам з документів школою с. Високого в досліджуваний період стала церковноприходська школа, що виникла в 1860 р. стараннями настоятеля місцевого Свято-Іллінськго храму священика о. Корнилія Прокоповича. Фундатор церковнопарафіяльної школи був вельми досвідченим наставником — він служив у місцевій парафії довгих 48 років — майже півстоліття. Школа в даному селі стрімко розвивалася— вже в перші роки її існування миряни під керівництвом священна спорудили для неї окремий будинок. Це при тому, що більшість шкіл регіону в цей час тіснилася , власних хатах священиків.

Наставник школи мав власних п'ятеро дітей, проте знаходив час і для учнів церковнопарафіяльної школи. Прихожани з його ініціативи уклали громадську угоду і щороку стали надавати школі до 100 крб, чималу для того часу суму. Щоправда, в інші роки суми пожертв часом бували невеликими. Не забарилися і результати. "Мальчики читают и поют в церкви порядочно"— так фіксували тогочасні документи появу у селі грамотних дітей. Станом на 1900 р. в школі навчалося півсотні першокласників. Наставник школи за довгочасну і плідну діяльність (за піввікове служіння в парафії він 45 років був директором школи) був відзначений набедреником, скуфією та камілавкою від імені київських митрополитів різного часу. Згодом про старанного пастиря повідомили до Санкт-Петербурга і о. Корнилію було вручено золотий нагрудний хрест від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви.

У 1905р. до місцевої парафії та школи було призначено наступного настоятеля— священика о. Василія Яковича Василевського. До Високого він прибув досвідченим пастирем і мав чимало нагород. Частина з них стосувалася саме шкільної діяльності даного священика на попередніх місцях його служіння — на Черкащині та Вінниччині. Зокрема, о. Василій за труди по народному образованию награжден от училищного совета 15 рублями", а "за ревностное преподавание Закона Божьего в церковноприходской школе и лучшую постановку учебного дела получил от епархиального училищного совета искреннюю благодарность с грамотой, утвержденной Кевским митрополитом Феогностом" та "затруди по народному образованию награжден наперсним крестом". Трудився він і в школі с. Високого. Але в XX ст. були свої вимоги до освіти — напередодні І світової війни по Київщині прокотилася хвиля заміни церковнопарафіяльних шкіл земськими. В часи настоятельства о. Василія місцева приходська школа поміщалася в будинку сільської управи, оскільки збудована кілька десятиліть тому назад школа була вже тісною для значної кількості школярів. А в 1910 р. в селі відбулася наступна подія:

"Прежде, до 1910 года церковноприходская школа помещалась при сельской расправе, а как в 1910 году крестьянами отдано сие помещение под земскую школу, то церковная за неимением помещения, а равно и средств содержания, была закрыта".

Саме в такому вигляді шкільна справа села зустріла прихід радянської влади.