В Черепині досліджуваного періоду діяла лише церковнопарафіяльна школа, заснована в 1860 р. настоятелем місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці священиком о. Петром Петровичем Бобровським. (Втім, трапляються і документи, що датують відкриття даної школи 1859 роком). Фундатор церковнопарафіяльної освіти в Черепині був досвідченим пастирем і служив у даному селі з 1847 по 1889 роки— тобто, понад чотири десятиліття. Заснована ним школа вигідно відрізнялася від аналогічних закладів регіону. Насамперед, її наставник мав досвід педагогічної роботи, оскільки до прийняття сану він кілька років викладав у одному з київських духовних училищ. Крім того, школа Черепина, на відміну від собі подібних, швидко обзавелася окремим приміщенням і не тіснилася в оселях духовенства. Миряни на громадських зборах прийняли постанову про щорічне надання школі 50 крб. на поточні потреби і дана постанова, очевидно, виконувалася, оскільки жоден документ не стверджує протилежного. Вищеназвані фактори сприяли тому, що вже в 1864 р. в школі налічувалося 45 першокласників та 14першокласниць. Далі школа розвивалася досить стрімко. Певний час її навіть розділили на дві — хлоп'ячу та дівочу. Зі школярів було складено хор, який співав у місцевому храмі.

Досвідчений наставник виявився хорошим педагогом і мав чимало нагород від київської та петербурзької церковної влади. Першою відзнакою стало те, що о Петра, як колишнього викладача, вже в 1860 р. було призначено ревізором церковнопарафіяльних шкіл Таращанського повіту, до якого належав і сам Черепин. Під керівництвом о. Петра стало перебувати понад сотню таких навчальних закладів. Наставник з честю справлявся з довіреними йому обов'язками — незабаром йому оголосили архієрейську подяку "за полное старанне и умножение учеников и особенную ревность в деле народного образования". Далі пастиреві вручили набедреник і ще одну подяку "за христианское попечение и воспитание детей в духе православной веры". Далі про старанного священика повідомили до Санкт-Петербурга і о. Петру було вручено золотого нагрудного хреста від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви. У 1873 р. на священика чекала ще й висока державна нагорода — "по засвидетельствованию Святейшим Синодом сопричислен к Императорскому ордену святой Анньї Третьей степени". Священик завідував школою Черепина близько трьох десятиліть і ця епоха стала яскравою сторінкою в історії освіти села.

З 1889 і до І світової війни школою с. Черепина відав наступний священик о. Кирилл Миколайович Беренитський. Він мав певний досвід педагогічної роботи, оскільки до прийняття сану кілька років працював викладачем Уманського духовного училища. Досвід швидко дав про себе знати. Школа стрімко розвивалася і в ній зростала кількість школярів. Станом на 1900 р. в церковнопарафіяльному навчальному закладі с. Черепина налічувалося 52 першокласники та 9 першокласниць, а в 1910 р. їх було 73 та 19 осіб. У цей час в школі все ширше застосовували послуги світських вчителів, серед яких відомим є, наприклад, Христофор Зінченко. На початку індустріального XX ст. навчальний заклад стали утримувати не лише місцеві миряни, але й державний бюджет, котрий щороку надсилав на потреби школи по 390 крб. Прогрес в діяльності школи значною мірою завдячував наставнику — о. Кириллу Беренитському, котрий прикладав максимум зусиль в розбудові церковноприходського життя. Настоятель черепинської парафії був помічником благочинного та членом попечительства про народну тверезість. Але оскільки одним зі стратегічних напрямків діяльності пастиря була освіта, яка в даному селі приносила плоди, то священика було призначено ще й членом Таращанського повітового відділення Київської єпархіальної училищної ради. За успішну пастирську та освітню діяльність настоятель черепинської парафії був нагороджений набедреником та скуфією.

Останнім дореволюційним наставником парафії та школи с. Черепина був священик о. Олександр Іоаннович Синьковський. Він також мав досвід вчителювання, оскільки до прийняття сану певний час трудився у одній зі шкіл Черкащини. Далі він служив священиком у Скибинцях і до Черепина прибув вже досвідченим пастирем— трапилося це в 1914р. Щоправда, в часи війни кількість учнів помітно скоротилася — станом на 1914 р. їх було 83 — 56 першокласників та 27 першокласниць. Подальшому розвитку церковнопарафіяльної школи завадив прихід до влади більшовиків.