В досліджувану епоху діти с. Денгофівки навчалися виключно в церковнопарафіяльних школах, якими відало місцеве духовенство. В часи масового поширення на Київщині церковнопарафіяльного шкільництва у 60-х роках XIX ст. тогочасна Денгофівка не мала свого храму і не утворювала окремої парафії. В церковно-адміністративному відношенні даний населений пункт століттями вважався приселком Свято-Онуфріївської церкви с. Дібрівки. Тому в перші роки пореформеної епохи (60—70-ті роки XIX ст.) діти Денгофівки відвідували дібрівську церковнопарафіяльну школу, засновану в 1860 р. священиком с. Дібрівки о. Марком Іосифовичем Франковським та керовану в подальшому його сином — також священиком о. Андрієм Марковичем Франковським. В даній школі станом на 1863 р. навчалося 36 хлопчиків та 4 дівчинки з двох сіл парафії— Денгофівки та Дібрівки. Діти, крім навчання в школі, долучалися до співу в церковному хорі.

Згодом з'явилася в Денгофівці і окрема церковнопарафіяльна школа. У 1873 р. в селі було споруджено порівняно невелику цвинтарну церкву, освячену на честь Воскресіння Христового. Дещо пізніше до неї стали призначати духівників, які й стали наставниками місцевої школи та вчителями в ній.

Першим священиком денгофівської Свято-Воскресенської церкви став представник відомої на Київщині духовної династії о. Іоанн Григорович Василевський, який служив тут з 1883 р. протягом понад чверті століття. Він же був і фундатором церковнопарафіяльної освіти в даному селі. Його надзвичайно активній освітній діяльності в даному селі значною мірою прияло те, що в священика був чималий досвід роботи в школі. До прийняия сану він починав свій трудовий шлях шкільним вчителем, на посаді якого трудився дев'ять років. Здобутий досвід пастир активно реалізовував у Денгофівці. За його наставництва миряни не лише кардинально оновили храм, але й спорудили при ньому нову будівлю для шкільних занять своїх дітей. У перші роки свого існування школа села Деньгофівки була "одностатевою" — в ній навчалися лише хлопчики. Зокрема, в 1900 р. в церковнопарафіяльному закладі налічувалося 28 учнів і серед них не було жодної дівчинки.

Згодом ситуація змінилася. Миряни з ініціативи пастиря зібралися на гомінкі громадські збори і постановили щороку забезпечувати школу асигнуваннями в розмірі 50 крб. Далі матеріальне забезпечення школи стало помітно зростати. Відповідно, в однокласній церковнопарафіяльній школі Денгофівки зросло число школярів— при цьому вже не тільки хлопчиків. Станом на 1910р. в школі налічувалося 39 першокласників та 8 першокласниць.