Важливим осередком освітнього та духовного життя села Дзвенячго був Свято-Михайлівський храм, при якому десятиліттями діяла церковнопарафіяльна школа. Вона виникла в селі у 1861 р. стараннями місцевого священика о. Климентія Олександровича Тарнавича. Фундатор шкільної справи в селі виявився не лише дбайливим педагогом, але й гостинним господарем — в перші роки школярі збиралися на уроки саме до його хати. Згодом миряни спорудили для навчання дітей окремий будинок.

Крім того, миряни під керівництвом священика зібралися на громадський схід і постановили надавати школі щорічне асигнування в 120 крб. І хоча дана постанова не виконувалася в повному обсязі, школа завдяки пожертвам мирян мала хоча б мінімальні кошти для покриття поточних витрат.

В школі за наставництва о. Климентія Тарнавича (а він відав школою з 1861 по 1891 роки — тобто, третину століття) постійно зростало число школярів. Станом на 1863 р. в школі налічувалося 35 першокласників та 10 першокласниць, а в 1870 р. їх було відповідно 42 та 12. Священик лише завідував школою та викладав у ній Закон Божий. Для навчання дітей іншим предметам стали запрошуватися світські педагоги. Серед них відомі Микита Михайлович Скульський, Гнат Гаєвський, Микита Шафраник, Василій Климович Тарнавич (син засновника школи).

Отця ж Климентія Тарнавича за плідну пастирську та педагогічну діяльність було неодноразово відзначено церковним начальством. Зокрема, серед його нагород були набедреник, скуфія та камілавка від імені київських митрополитів різного часу.

У 1891р. до місцевої парафії та школи було призначено нового наставника— священика о. Фортуната Костянтиновича Буйницького. Цей священик мав досвід практичної педагогічної діяльності, оскільки до прийняття сану він кілька років працював вчителем у церковнопарафіяльній школі с. Галайок. Обширним було і його знайомство з тонкощами "домашньої педагогіки" — він був батьком дев'яти дітей. Школою в Дзвенячому він керував півтора десятиліття і з успіхом реалізовував здобутий педагогічний досвід. За його наставництва в школі помітно зросло число учнів. Станом на 1900 р. в єдиному першому класі навчалося 62 хлопчики та 10 дівчаток. За плідну діяльність (між іншим, саме під його керівництвом місцеві миряни спорудили в селі новий храм) о. Фортунат був відзначений набедреником.

З 1905 по 1915 роки парафією і школою с. Дзвенячого керував священик о. Михаїл Володимирович Данкевич. Хоча за його наставництва матеріальна база школи помітно зросла (її став фінансувати держбюджет), число школярів в ній чомусь спочатку поменшало. В 1910 р. в ній навчалося 27 першокласників та 3 першокласниці.

Останнім дореволюційним наставником школи став священик о. Іларіон Павлович Баккалинський. Він перших шість років своєї трудової біографії працював шкільним вчителем. За його керівництва у школи з'явилися нові джерела фінансування — її стали утримувати не тільки прихожани і державний бюджет, але й місцеве земство. При цьому суми виділялися вельми солідні. З бюджету до школи щороку надходило 780 крб., а від земства— 100 крб. В школі стало зростати число учнів — навіть у воєнному 1916 р. в ній навчалися 51 хлопчик та 40 дівчаток. Далі розвиток приходської освіти був припинений приходом радянської влади.