Село Дзвеняче розташоване у західній частині Тетіївського району на відстані 7 кілометрів від райцентру. Площа населеного пункту складає 165,6 га. До складу Дзвеняцької сільської Ради входить також хутір Тарасівка, який знаходиться на відстані 4 кілометрів від села у південному напрямку.

Село Дзвеняче виникло близько другої половини 17 ст., свою назву воно отримало (за переказами) від слова «дзвін». За однією з версій тут оселився майстер, що вмів виливати дзвони, за іншою дзвони місцевої, церкви було далеко чути в окрузі. Першим відомим за переказами власником села був козачий хорунжий Михайло Калитинський, що створив так званий «зимівник», на місці якого виникла сучасна Михайлівка. Наш відомий земляк, краєзнавець, який народився в селі Горошків Тетіївського району Похилевич у своїх „Сказаннях о населённых местностях Киевской губернии" (1864 р.) називає власників села Дзвеняче до середини 19 століття. Ними були: графиня Ледуховська, князь Острозський, шляхтичі Фадей і Вікентій Кончинські-Котовичі. Останнім власником була графиня., Ольга Олександрівна Друцька-Осолінська. За її прізвищем зараз називається залізнична зупинка (Друцька) на хуторі Тарасівка.

Сліди найдавніших поселень на території села і в його околицях виявлені у вигляді археологічних пам’яток (поселень), які с відчать про те, що тут проживали представники черняхівської культури (3-4 ст. до н.е.) чотири поселення, київської ранньослов’янської культури (4-5 ст.н.е.) два поселення, слов’янської культури типу Пепьківка (7-8 ст.н.е.), а також два кургани орієнтовно доби бронзи.

У 1753 році в селі Дзвенячому було збудовано Свято-Михайлівську церкву, а до цього тут була невелика каплиця Покрови Богородиці (що ще раз свідчить на користь версії про заснування села, представниками Запорожського козацтва). У 1890-1893 роках було збудовано нову церкву (стару розібрано у 1907 році), яка відреставрована в кінці 90-х років минулого століття є діючою і досі. У 2001 році її було освячено Патріархом УПЦКП Філаретом.

Перша школа в селі Дзвенячому була збудована у 1865-1867 роках, трьохкласна церковно-приходська. Нове приміщення школи було збудоване у 1913 році і з добудовами вона працювала до 1967 року, коли було побудовано теперішню школу.

Подальша історія села після революції 1917 року схожа з історією тисяч сіл України з її, в основному, трагічними для українського селянства сторінками. Це колективізація, голодомор, який забрав за неповними даними близько 500 жителів села, війна, в якій загинуло 62 наших односельчан. Після війни померли 25 ветеранів, нагороджених орденами та медалями. Зараз у селі проживає 2 учасники бойових дій у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. та 1 інвалід ВВВ (Сокур В.І., Росавицький І.М., Клпмюк І.Т.). Росавипькнй Іван Максимович до свого 80-річпого ювілею (2006 р.) працював на екскаваторі у ПСП „Дзвеняче".

До адміністративної межі території Дзвеняцької сільської ради входить хутір Тарасівка (29 дворів, проживає 17 жителів). Хутір розташований за 4 кілометри, на південний захід від села Дзвеняче, розташований у мальовничій місцевості, з селом і районним центром з’єднаний асфальтовою дорогою, має залізничну зупинку „Друцька" одноколійної залізниці «Козятин –Жашків».

Хутір Тарасівна виник на початку XX століття коли проводилась аграрна реформа П.А.Столипіпа і селянам дозволялось виходити з общини на так звані «відруби». Оскільки княгиня Друцька-Осолінська надала (продала) частину землі для прокладення залізниці, то серед топонімів збереглась назва залізничної зупинки «Друцька».

На південній околиці хутора, за ставком, в сторону Молочної (Оратівський район Вінницька область) виявлено сліди поселення, судячи з фрагментів кераміки  ІІ-ІV ст.н.е. Детальні дослідження не проводились.

Враховуючи мальовничу округу і зручні транспортні зв'язки, на території хутора можлива реалізація проекту «Селянська садиба».

 Загальна кількість жителів обох населених пунктів складає 381 особу. Демографічна ситуація села дуже складна, Населення працездатного віку становить 39%, молодь 24%. пенсіонери 37%. Природній приріст населення від'ємний, смертність перевищує народжуваність у 3 рази. Трудова міграція становить більше 10% населення - це в основному найбільш економічно активна частина трудових ресурсів (віком від 25 до 40 років). На території сільської ради зареєстровано 193 двори, але близько 30% їх не заселені. В селі проживає 6 багатодітних сімей.

Економіка села є багатоукладною. На його території зареєстровано 4 сільськогосподарських підприємств, з яких тільки ПСП ,,Дзвеняче" має повний майновий комплекс, тваринництво і рослинництво та має повноцінні робочі місця.

Земельні ресурси сільської ради становлять всього 1816,7 га : з них сільськогосподарських земель - 1488.1 га., ріллі - 1.291,4 га., земель запасу сільської ради - 315,2 га.

У приватній власності громадян (посвідченої державними актами) знаходиться 1110,0 га. землі - 370 земельних часток (паїв). Основна їх частина використовується на умовах оренди ПСП «Дзвеняче». У власності населення для обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства знаходиться близько 123 га землі.

Соціальна Сфера села складає: Дзвеняцька сільська рада, НВО «Школа-дитячий садок 1-111 ступенів (Станом на 01.0 1.2007 року навчається 59 учнів і 19 дітей дошкільного віку) , ФАП, бібліотека, будинок культури. Всього працюючих у сфері освіти, охорони здоров'я, органах місцевого самоврядування, культурі становить 35 осіб. Крім цього на території села працюють три торгівельні точки, які знаходяться в приватній власності.

Соціальна інфраструктура села Дзвеняче знаходиться в доброму стані. Вулиці села асфальтовані. У 2005 році село повністю газифіковано. Заклади освіти, культури, охорони здоров’я знаходяться у нормальному технічному стані, використовуються за призначенням. Найближчими завданнями є підведення природного газу до школи та адмінбудинку сільської ради.

На потреби розвитку сільської громади в 2005-2007 роках було залучено значні фінансові ресурси з різних джерел загальною сумою близько 902 тисячі гривень позабюджетних коштів (гранди міжнародних організації виділили 360 тис. гривень, пільгові кредити 300 тис. гривень, субвенції на виконання інвестиційних проектів – 229 тис. гривень, благодійні внески 13 тис. гривень) сільська громада співпрацює з Міжнародним благодійним фондом «Хайфер Проджект Інтернешинел» (США), фондом CNFA (США), інвестиційним фондом на селі (Україна, Київ), МФ «Крок за кроком» (Велика Британія).

На базі Дзвеняцької школи створено діючу ДГО «Джерело», яка працює в рамках проекту „Громадсько-активна школа". Також в селі є діюча Свято-Михайлівська  церква, яку було повторно освячено після реставрації у 2001 році Філаретом.

У 2005 році для обслуговування потреб сільської громади села Дзвеняче було створено та зареєстровано сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Велес».