"Птахів любий щебет, зеленії віти,

Дубини славні, нев'янучі квіти.

Прадавняя річка, болотисті луки,

Мої односельці, золоті їх руки,

Поля чорноземні з крутими ярами.

Все це - село рідне, що зветься Клюками."

Село Клюки знаходиться на межі Київської та Черкаської областей, вздовж р. Постава, що в с. Шуляки сусідньої Черкаської області впадає в р. Гірський Тікич. Місцева назва річки Фоса, Кривава Густя, а історична -Постава.

На околиці села знаходиться південна крайня точка Київської області.

Відомостей про походження назви села не збереглося. До нинішнього часу це залишається таємницею. Збереглися записи типографії Києво-Печерської лаври за 1864 рік. Там записано, що «...раніше село належало генералу Мальчевському, а наданий час господарями села є сім поміщиків: Вербицький Вікентій, Вербицький Валеріан, Генкель Іософат і Генкель Станіслав, Кулеш Йосип, Кулеш Валеріан та Трембіцький Антон. Кожному з них належала певна кількість десятин землі. Православній церкві належало 64 десятин землі.»

Згадується також, що у 1833 році в селі було повстання. В його організатора Каетана Висоцького було конфісковано землю.

До найдавніших пам'яток села, які збереглися до настояного часу відносять 34 могили, що розкидані по полях і замок на межі з полями села Шуляки. Це неподалік того місця, де р. Постава впадає в Гірський Тікич. Замок складається з двох могил, з'єднаних між собою валом, довжиною у декілька сажнів.

         У селі є Свято-Михайлівська церква, дерев'яна, 6 класу, що стоїть у цей час на місці давнішої, побудованої за часів Яна Сангушко. За давніми переказами там була ще старіша церква.

Згідно записів за 1900 рік, вказано, що в селі 255 дворів, жителів - 1603, з них 845 чоловіків та 758 жінок.

Головне заняття жителів села - землеробство. Від повітового міста Тараща до села 80 верст, до найближчої залізничної станції - 23 верстви (Монастерище), Поштова земська та поштова казенна станція знаходиться в містечку Животів.

Село історично поділено на декілька кутків, які мають свої назви.

Зокрема  Ремінна, за переказами старожилів там вимочували шкури, з яких потім робили упряж для коней.

Частину села (в сторону Стадниці) називають Хорунжий куток. Там у 18 столітті жив колишній козацький хорунжий. Куток села, що до Шуляк, називають Хутір. Ця назва залишилася з чадів Столипінської реформи, коли дозволено було хутірський тип поселень селян. Згодом село розбудувалося і з'єдналося з Хутором.

В даний час у селі 294 двори та 635 жителів.

Серед видатних людей які народилися у селі та прославили не тільки село Клюки, а і Україну є Бублик Борис Миколайович, професор, дійсний член АН України, був викладачем Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, та Поліщук Валерій Миколайович, професор, завідуючий кафедрою психології та педагогіки Глухівського університету.

Зараз у селі працює неповна середня школа, побудована у 1986 році, будинок культури, бібліотека, три магазини. Діє Свято-Михайлівська церква.