Згодом число школярів стало помітно зростати. У 1910 р. в школі навчалося 80 хлопчиків та 28 дівчаток їх могло бути значно більше, але в церковнопарафіяльної школи містечка П'ятигір на цей час було два серйозних конкуренти — міністерська державна школа та церковнопарафіяльна школа грамоти в приселку Одайполі, які стали відвідуватися потенційними учнями п'ятигірського приходського навчального закладу. В них також була своя історія створення.

27 травня 1883 р. інспектор народних училищ 1 -го округу Київської губернії Д. Синицький скаржився попечителеві Київського навчального округу на священика містечка П'ятигір о. Миколая Буйницького за протидію заснуванню в населеному пункті державної школи. У звинуваченні говорилося, що о. Миколай нібито переконував селян, що державний бюджет фінансувати державної школи не буде, а з селян стягуватимуться значні суми на утримання державної школи і вони "залишаться без сорочки".

Невідомо, як вирішився даний конфлікт, проте місцеві селяни під тиском місцевих можновладців таки склали громадську угоду про заснування в містечку народного одночасного училища, підпорядкованого міністерству народної освіти Російської імперії. В цій постанові мешканці П'ятигір зобов'язалися виділити для побудови шкільного приміщення 1 десятину землі, забезпечити будівництво школи, закупівлю для неї всього необхідного — меблів, книг тощо; регулярно надавати для школи щорічну суму в 360 крб. для забезпечення поточних витрат на утримання навчального закладу. Крім того, селяни просили виділення з державного бюджету 500 крб. для спорудження шкільного приміщення і 225 крб. щорічної державної дотації на поточні витрати майбутньої школи.

25 лютого 1884 р. міністр освіти Росії особисто повідомив попечителеві Київського навчального округу про дозвіл відкрити в П'ятигорах школу і про рішення казначейства щороку забезпечувати навчальний заклад дотаціями. На цей час шкільне приміщення вже було збудоване і місцеві мешканці добудовували оселю для майбутнього вчителя. Щоправда, у інспекції були до споруди певні претензії — зокрема, в ній не було відведено окремої кімнати для бібліотеки. Але загалом школа була готова до відкриття.

З 1 жовтня 1884 р. школа була поставлена на державне фінансування. На початку XX ст. дана школа стала двокласною. В ній навчалися десятки дітей не лише з П'ятигір, але й з ряду сіл. Вже в 1900 р. в ній налічувалося 143 хлопчики та 22 дівчинки.

При появі в населеному пункті державної школи церковнопарафіяльні навчальні заклади зазвичай поступово зникали. Але в містечку П'ятигорах парафіяльна школа витримувала паралельне існування з державною — не в останню чергу завдяки авторитетності свого наставника. Щоправда, число школярів у ній поступово скорочувалося — на зміну церковній освіті поступово приходила державна. (Станом на 1915 р. в парафіяльній школі навчалося 55 хлопчики та 21 дівчинка).