У даному селі в дореволюційний період не існувало державного навчального закладу. В XIX столітті тут стала функціонувати церковнопарафіяльна школа, створена стараннями наставника місцевої Свято-Михайлівської парафії священиком о. Володимиром Афанасійовичем Славіцьким у 1861 р. Фундатор церковнопарафіяльної освіти села Росішок був вельми заслуженим духівником місцевих мирян. Він настоятельствував у даній парафії довгих 54 роки (з 1845 по 1899 рр.) і з них 38 літ завідував приходським навчальним закладом с. Росішок. Протягом такого довгочасного наставництва пастир і педагог неодноразово отримував відзнаки та нагороди від представників церковної та державної влади. Від київських митрополитів різного часу о. Володимиру вручали набедреник, скуфію та камілавку. У 1886 р. наставник парафії та школи отримав у якості нагороди золотий нагрудний хрест від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви— рідкісну на той час нагороду, яка стала найвищою церковною відзнакою пастиря. Далі на о. Володимира чекали державні нагороди — в 1894 р. він був нагороджений орденом святої Анни III ступеня, а вже наступного року він став кавалером ордену імені свого небесного покровителя — ордену святого Володимира IV ступеня. Цей орден був найвищою відзнакою, яку міг отримати звичайний сільський священик в Російській імперії — так оцінила пастирську та педагогічну діяльність настоятеля Михайлівської церкви села Росішок держава.

Школа, відкрита о. Володимиром, спочатку поміщалася в одному з будинків на церковному погості. Вже в перші роки існування школи місцеві миряни під керівництвом свого авторитетного пастиря склали громадську угоду, згідно якої взяли на себе зобов'язання щороку жертвувати на шкільні потреби по 70 крб. Станом на 1863 р. в парафіяльному закладі навчалося 18 хлопчиків та 5 дівчаток.

Далі школа стала поступово розвиватися. Священик з метою підвищення якості навчання почав використовувати послуги світських педагогів, залишивши за собою загальне керівництво школою та викладання в ній Закону Божого. Наприклад, відомо, що в 70-х роках XIX ст. в школі вчителював мешканець м. Тетієва Тупик Корнилій Микитович. З часом школа чомусь стала суто "хлоп'ячою" — у 1870 р. в ній навчалося 30 учнів і серед них не було жодної дівчинки.

Наприкінці XIX ст. миряни збудували для школи окреме приміщення на подарованій громадою землі. Зросло матеріальне забезпечення школи — на порозі індустріального XX ст. миряни щороку збирали на її потреби по 100 крб. Крім того, громада забезпечувала школу опаленням, освітленням, оплачувала послуги сторожа. В школі стали навчатися і хлопчики, і дівчатка. Наприклад, станом на 1910 р. в ній налічувалося 33 хлопчики та 6 дівчаток.

В цей час— з 1899 по 1913 роки— школою с. Росішок завідував вже інший священик— о, Яків Антонович Лебедович. Цей пастир мав певний досвід роботи в освітніх закладах, оскільки до прийняття сану він певний час працював у школі с. Козацького та в місті Звенигородці, що на Черкащині. Там його освітня діяльність мала помітні успіхи— вчитель був призначений секретарем Звенигородського повітового відділення Київської єпархіальної училищної ради— органу, що керував сотнею шкіл Черкащини. На цій посаді майбутній священик отримав грошову нагороду в 25 крб. "за труды по народному образованию". Ставши священиком у Росішках, він виявив себе дбайливим пастирем — за його наставництва в селі в 1905 р. було споруджено новий Свято-Михайлівський храм. Вагому увагу приділяв пастир і педагог й місцевій школі. Протягом його наставництва кількість першокласників у ній зросла з 31 в 1900 р. до понад 60 осіб напередодні І світової війни. Наставник школи був нагороджений набедреником та скуфією.