У Стадниці протягом досліджуваного періоду існувала єдина церковнопарафіяльна школа, котра протягом майже шести десятиліть (з короткими перервами) діяла при місцевій кам'яній церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Початково ця школа постала у 1861 р. стараннями настоятеля даного храму священика о. Василія Іоанновича Дороганевського. Фундатор школи служив у даній парафії з 1858 по 1865 роки. Він мав неабиякий досвід "домашньої педагогіки", оскільки був батьком восьми дітей. Школа, відкрита священиком, не мала власного приміщення і перебувала в споруді волосного правління. На початку свого існування навчальний заклад мав проблеми з матеріальним забезпеченням навчального процесу: "На содержание по приговору положено платить в год от общества крестьян 50 руб. и 10 корцов хлеба в зерне, но ничего того не получено" — скаржився наставник школи в клірових відомостях. Втім, вже в 1864 р., не зважаючи на матеріальні труднощі, в школі навчалося 19 хлопчиків та 14 дівчаток— це, очевидно, був максимум, котрий поміщався у кімнаті волосного правління.

З 1865 по 1892 роки (тобто, майже три десятиліття) школою с. Стадниці керував настоятель місцевої парафії священик о. Фавст Буйницький. За його наставництва школа переживала злети і падіння. Наприкінці 70-х років XIX ст. її тимчасово було закрито внаслідок матеріальних негараздів, але місцеве населення швидко збагнуло всі невигоди відсутності в селі школи і навчальний заклад при місцевій церкві в 1879р. знову було відкрито— лише на нових умовах. Миряни возвели для школи новий громадський будинок і стали надавати вчителеві "по 8 рублей серебром ежемесячно за его труд учительский". (В деяких документах 1879 р. вважається датою заснування школи, хоча реально це була її реанімація). За наставництва о. Фавста в школі стало зростати число школярів, а самого наставника було нагороджено набедреником та скуфією.

З 1892 по 1908 роки шкільним життям села керував наступний священик— о. Василій Васильович Саноцький. Священик мав досвід педагогічної діяльності, оскільки до прийняття сану працював вчителем в м. Паволочі. Здобутий досвід яскраво відобразився на розвитку місцевої церковнопарафі­яльної школи.

В цю індустріальну епоху школа жила вже за іншими стандартами. Миряни щороку жертвували по півтори сотні громадських коштів на забезпечення її поточних потреб. Станом на 1906 р. у ній навчалося 60 першокласників та 10 першокласниць. Священик та педагог "за пастырские труды и успехи в народном образовании" мав кілька нагород — набедреник, скуфію, камілавку.

Останнім дореволюційним наставником парафії та школи с. Стадниці став о. Михаїл Парфенович Зарніцький, котрий прибув до даного села в 1908 р. і служив тут до радянської доби. За його керівництва школа сягнула вершини свого розвитку. Миряни з року в рік збільшували матеріальне утримання навчального закладу. Зростало і число школярів. Навіть у воєнний 1915 р. в школі налічувалося 96 першокласників та 62 першокласниці. Подальший розвиток парафіяльної школи припинило проголошення радянської влади.