КОСИНСЬКИЙ КРИШТОФ (1592-1594рр.) Криштоф Косинський народився у Подляшші. Перша звістка про нього датується 1580р.
Косинські - польський шляхетський та баронський рід, що згадується з
початку XVІ ст. Наприкінці XVІ ст. Косиньські оселилися в Україні й
прийняли православ'я.
Вони
належали до герба "Равич". У золотому полі коронована діва з широко
розведеними руками сидить на чорному ведмеді. У клейноді повернутий
ліворуч ведмідь, що тримає у лапі троянду і виникає між двох оленячих
рогів.
Родина
Зборовських відома з XV ст. і належить до стародавнього роду Ястржемб'єць.
Прізвище Зборовський походить від назви родової садиби Зборова у Сандомирщині у
Галичині. Пізніше Зборовські переїхали до Кракова, а потім - в Україну. Зборовські
належали до гербу "Ястржемб'єць" - одного з найдавніших польських
гербів, що зустрічається вперше у документах, датованих 1386р., а з 1401р.
носить сучасну назву. На лазуровому полі золота підкова рогами догори. У
середині підкови розташований золотий кавалерський хрест. Над шоломом зі
шляхетською короною яструб, що злітає, з золотими дзвінками біля лап, що
держить у правій лапі підкову з хрестом (як на щиті).
ОРИШЕВСЬКИЙ ЯН (1578р.) Ян Оришевський користувався
польським гербом "Правдзіц", який мав на срібному щиті червону стіну
фортеці; на стіні стоїть лев з золотою обручкою у лапах. У клейноді такий самий
лев з золотою обручкою. Намет золотий, підбитий червоним.
РУЖИНСЬКІ (1579-1588) Ружинські -
старовинна литовська родина, яка веде свій родовід від Олександра Наримунтовича
- онука засновника Литовської держави князя Гедиміна. У документах князі
Ружинські згадуються вперше у 1545р. у зв'язку з описом замків Волині.
Прізвисько своє Ружинські отримали від назви головної князівської садиби
Ружина.
Відомо, що з родини Ружинських, як мінімум, п'ятеро свого часу отримало
гетьманську булаву. Це брати Михайло Іванович та Остафій Іванович, які були
гетьманами між 1579 та 1586 роками, а також три сини Остафія Ружинського:
Богдан (1575-1576рр.), Микола (1587р.) та Кирик (1588р.).
ДАШКЕВИЧ ОСТАФІЙ ІВАНОВИЧ Рід
Дашкевичів користувався старовинним польським гербом "Леліва", що
згадується у документах з 1399р. Цей герб мав у лазуровому полі золотий
півмісяць рогами догори, над яким розташована золота 6-променева зірка.
У клейноді був павиний хвіст, на тлі якого, як і на щиті, було
зображено золотий півмісяць і зірку. Намет щита синій, підбитий
золотом. За особисті заслуги Остафій Дашкевич отримав осібний герб, що
являв собою відміну герба "Леліва" й мав назву "Дашкович": на
лазуровому полі щита золотий півмісяць рогами догори, над ним золота
6-променева зірка, а над зіркою - срібне вістря стріли кінцівкою
догори. У клейноді були три страусиних пір'їни.
БАЙДА-ВИШНЕВЕЦЬКИЙДМИТРО (1550-1563рр.) Корибутовичі користувалися
старовинним руським (тобто українським) гербом "Корибут". У червоному
полі золотий півмісяць рогами додолу з золотою ж 6-променевою зіркою під ним;
на півмісяць спирається золотий хрест з перехрещеними боковими та верхнім
кінцями. На лицарський шолом було одягнено шляхетську корону, над якою ще була
князівська шапка (митра). Червоний намет, що виходить з-під корони, підбито
золотом.
В
понеділок 29 квітня 1918 року на Конгресі партії
Українських хліборобів – землевласників було проголошено Павла
Скоропадського гетьманом всієї України. Начальник штабу Київської
округи полковник Слівінський та кінний відділ під командою полковника
Аркаса одразу ж стали виконувати накази гетьмана. Полк галицьких
січових стрільців який не підтримав гетьмана був розформований. (Литвин
М.Р., Науменко К.Є. Історія галицького стрілецтва. – Львів, 1991. –
с.60.) Коновалець про гетьмана у своїх спогадах пише: "На підставі моїх
спостережень я прийшов до висновку, що Павло Скоропадський – це людина
чесна, але дуже слабовільна, українському народові та його справам дуже
й дуже далека; видно було, що гетьман завзято вчився української мови,
бо від часу першої моєї розмови з ним до наступної зробив великі
поступи; майже в кожній розмові зі мною він підкреслював, що керується
лише добром України і нарікав, що українці не хочуть його підтримувати,
але одночасно оточував себе людьми крайньо ворожими до всього
українського і майже сліпо слухав їх порад і вказівок”. (Нагаєвський І.
Історія української держави двадцятого століття. – Київ, 1993. –
с.128.)
Київська Русь
об'єднувала фактично всіх східних слов'ян і була найбільшим державним
утворенням у тогочасній Європі. її кордони простягалися від Ладоги й Білого
моря до Чорного моря та від Карпат до верхів'їв Волги. Територія складала 1,1 млн.
км2, населення — приблизно 5 млн. Найбільше місто — Київ (50 тис.
жителів).
Найбільш ранніми племінними союзами вважаються
полянський із центром у Києві та дулібсько-волинський. Із давньоруського
літопису «Повість минулих літ» відомо, що напередодні утворення Київської Русі
існувало 14 союзів-племен, які можна поділити на такі етнічні групи:
