В Черепині досліджуваного періоду діяла
лише церковнопарафіяльна школа, заснована в 1860 р. настоятелем місцевого храму
Різдва Пресвятої Богородиці священиком о. Петром Петровичем Бобровським. (Втім,
трапляються і документи, що датують відкриття даної школи 1859 роком).
Історичні дані про час виникнення населеного пункту не збереглися. Назва села Високе, походить від географічного положення його відносно навколишньої
місцевості. Жителі села до 1861 року були кріпаками. За свідченнями історика
Л.Похилевича поміщиця Елеонора Мікуловська володіла селом в період підготовки і
проведення реформи І86І року.
У
Тетіїв прийшла Великодня субота. Та тетіївське жіноцтво якось мляво,
навіть недбало готувалось до Паски. Не відчувалося передсвяткової
радості. Більше того, жінки з острахом чекали свята. Причиною була
чутка, що на Тетіїв знову йде більшовицьке військо – щоб покарати
тетіївців за повстання проти совєтської влади. І кара ця мала впасти на
людські голови саме на Паску.
Паволоцький полк -
адміністративно-територіальна і військова одиниця України. Створений 1648 року.
Полковий центр — місто Паволоч (нині село Попільнянського району Житомирської
області). Чіткого поділу на сотні в полку не зафіксовано. Полкові міста — Паволоч,
Сквира, Антонів, Торчиця, Борщагівка, Погребище, Тетіїв, Ружин, Дзюньків та
інші.
В селіє рукотворне диво - цеСвято-Михайлівськийхрам. Якщо поринути в історію, то попередня будівля церкви була збудована ще у ХУІІ ст.. гетьманом Іваном Мазепою, і саме він дав кошти на її будівництво. Церкву було побудовано дерев’яну.
Від власника Тетіївського ключа графа Тимофія
Острозського, село Кашперівка передане його
сину Афанасію Острозському, який згодом в другій половині ХVIIIст. продав
село Філіпу Потоцькому. За Потоцького село
поширилось на лівий беріг Роськи і розробились посівні площі земель. Потоцький
продає дану місцевість пану Чітковському. а
той пану Швайковському. За розпорядженням молодого Швайковського в селі
будується цегельня, а згодом в 1840 році - ґуральня на місці нинішнього
цукрозаводу, де всі роботи виконувалися селянами кріпаками вручну. Тоді ж були
побудовані два замки
Старожили Казінський Антон та
Рабоволюк Дорофей розповідали,щобурківчанибуликріпакамипоміщиці
Чатковської. Сам пан в селі не жив. Тут була економія. Коли у 1861 році було
скасовано кріпосне право селяни ряду сіл в тому числі і Берковець, відмовлялися
відробляти панщину, про що свідчить рапорт начальника Таращанської повітової
поліції Київському генерал-губернатору від 08.05.1861 р.: «отбывают барщину не
так, как должно, и не так, как прежде, и не выказывают должного послушания
местной економической власти.» (Документ: Отмена крепосного права на Украине
«Сборник документов» с. 190, документ №93.)Це один із перших документів, де
згадується про існування села Бурківці.
У даному селі в дореволюційний
період не існувало державного навчального закладу. В XIXстолітті тут стала функціонувати церковнопарафіяльна школа,
створена стараннями наставника місцевої Свято-Михайлівської парафії священиком о.
Володимиром Афанасійовичем Славіцьким у 1861 р. Фундатор церковнопарафіяльної освіти
села Росішок був вельми заслуженим духівником місцевих мирян.
Після
Андрусівського перемир'я 1667 року Тетіїв залишається в складі Речі
Посполитої, а в 1681 – 1683 роках був під владою Туреччини. За часів її
перебування він перетворився на пустир.
У 1709 році Іван Мазепа,
заморений тяжкою недугою зупинився в лісі біля Титієва (нині невеличкий
лісок Мазепинці) легенда говорить що лишив Мазепа там скарб, втікаючи
від переслідування і наздоганяючи шведського короля Карла 12. У 1711
році Тетіїв знову переходить у володіння польського магната Януша
Сангушко.
У
травні-червні від головних сил повстанської армії відоокремилося чимало
загонів, які при підтримці селян і міщан розгорнули боротьбу проти
шляхти у різних районах Правобережжя. Загін Микити Швачки і Андрія
Журби здобув Фастів і, спираючись на цю свою резиденцію, визволив
значну частину Київщини. У районі Канева, Черкас, Медведівки, Крилова
діяли повстанці, очолювані Семеном Неживим. Загін Павла Тарана визволив
Тетіїв, Володарку і навколишні села. Гайдамаки, якими керував Іван
Бондаренко, вели боротьбу на півночі Київщини.
