Перші
поселення людей на території сучасного Тетіїва виникли в давні часи.
Історики вважають, що за часів Київської Русі тут було місто Тимошня,
яке знаходилося на лівому березі річки Роська біля південного водопаду
Скала. Це видно по рештках стародавнього городища та валу, яким воно
було обнесене. Сліди цього круглого валу збереглися до наших днів на
Слободі (передмістя Тетіїва).
Тетіївщина
– мальовнича, з прадавньою історією земля, справжня перлина Київщини. З
наукових та історично-дослідницьких джерел Тетіїв відомий з 1185 року,
бо до того поселення називалося Тимошнею. Але коли князь половецький
Тугорхан віддав свою доньку заміж за великого Київського князя
Святополка (ХІ-ХІІ століття) і потомки Тугорхана одержали у спадщину
землі Тимошні, то в честь імені половецького князя Тетія, містечко
стали називати Тетієвом. Щоправда, перші спогади про Тетіїв у письмових
джерелах датовані 1514 роком. Однак археологи додали йому ще кілька
тисяч (!) років – на Тетіївщині в розорених курганах викопали речі
періоду бронзи, а він почався 2 тисячі років до н.е.
Тетїів XIXст. був досить значним містечком, проте державної школи
в ньому не існувало — функціонувало лише два церковнопарафіяльні навчальні заклади
при обох храмах населеного пункту.Для
розвитку церковно-парафіяльного життя взагалі і для опіки школою зокрема
мешканці Слободи у 1866 р. організували особливе попечительство. Про це було
складено окремий акт наступного змісту:
В XV–XVI
ст. сформировалась основная прослойка местной знати — винницкой и брацлавской
шляхты. Некоторые ее роды владели огромными латифундиями, которые образовались
за счет привилегий, предоставленных во времена большого князя литовского
Витовта (1393–1430), из предоставлений князя Свидригайла (1430–1432), польских
королей Казимира, IV (1440–1492), Александра (1492–1506), Жигимонта I
(1506–1548), Жигимонта II (1548–1572), Генриха Валуа (1573–1574), Стефана
Батория (1576–1586), Жигимонта III (1587–1632).
В XV–XVI
ст. сформировалась основная прослойка местной знати — винницкой и брацлавской
шляхты. Некоторые ее роды владели огромными латифундиями, которые образовались
за счет привилегий, предоставленных во времена большого князя литовского
Витовта (1393–1430), из предоставлений князя Свидригайла (1430–1432), польских
королей Казимира, IV (1440–1492), Александра (1492–1506), Жигимонта I
(1506–1548), Жигимонта II (1548–1572), Генриха Валуа (1573–1574), Стефана
Батория (1576–1586), Жигимонта III (1587–1632).
У
Тетіїв прийшла Великодня субота. Та тетіївське жіноцтво якось мляво,
навіть недбало готувалось до Паски. Не відчувалося передсвяткової
радості. Більше того, жінки з острахом чекали свята. Причиною була
чутка, що на Тетіїв знову йде більшовицьке військо – щоб покарати
тетіївців за повстання проти совєтської влади. І кара ця мала впасти на
людські голови саме на Паску.
Паволоцький полк -
адміністративно-територіальна і військова одиниця України. Створений 1648 року.
Полковий центр — місто Паволоч (нині село Попільнянського району Житомирської
області). Чіткого поділу на сотні в полку не зафіксовано. Полкові міста — Паволоч,
Сквира, Антонів, Торчиця, Борщагівка, Погребище, Тетіїв, Ружин, Дзюньків та
інші.
Після
Андрусівського перемир'я 1667 року Тетіїв залишається в складі Речі
Посполитої, а в 1681 – 1683 роках був під владою Туреччини. За часів її
перебування він перетворився на пустир.
У 1709 році Іван Мазепа,
заморений тяжкою недугою зупинився в лісі біля Титієва (нині невеличкий
лісок Мазепинці) легенда говорить що лишив Мазепа там скарб, втікаючи
від переслідування і наздоганяючи шведського короля Карла 12. У 1711
році Тетіїв знову переходить у володіння польського магната Януша
Сангушко.
У
травні-червні від головних сил повстанської армії відоокремилося чимало
загонів, які при підтримці селян і міщан розгорнули боротьбу проти
шляхти у різних районах Правобережжя. Загін Микити Швачки і Андрія
Журби здобув Фастів і, спираючись на цю свою резиденцію, визволив
значну частину Київщини. У районі Канева, Черкас, Медведівки, Крилова
діяли повстанці, очолювані Семеном Неживим. Загін Павла Тарана визволив
Тетіїв, Володарку і навколишні села. Гайдамаки, якими керував Іван
Бондаренко, вели боротьбу на півночі Київщини.
Ледуховскі та Улашини у місті Монастирище Київської губернії заснували «Каэтановскій парово
пивоваренний завод», який випускав на цей час пиво «Малороссійское»,
«Каетановка Черноe» та «Мартовское», які поставлялися до
імператорського двору .
Перші
поселення людей на території сучасного Тетіїва виникли в давні часи.
Історики вважають, що за часів Київської Русі тут було місто Тимошня,
яке знаходилося на лівому березі річки Роська біля південного водопаду
Скала. Це видно по рештках стародавнього городища та валу, яким воно
було обнесене. Сліди цього круглого валу збереглися до наших днів на
Слободі (передмістя Тетіїва).
Тетіївщина
– мальовнича, з прадавньою історією земля, справжня перлина Київщини. З
наукових та історично-дослідницьких джерел Тетіїв відомий з 1185 року,
бо до того поселення називалося Тимошнею. Але коли князь половецький
Тугорхан віддав свою доньку заміж за великого Київського князя
Святополка (ХІ-ХІІ століття) і потомки Тугорхана одержали у спадщину
землі Тимошні, то в честь імені половецького князя Тетія, містечко
стали називати Тетієвом. Щоправда, перші спогади про Тетіїв у письмових
джерелах датовані 1514 роком. Однак археологи додали йому ще кілька
тисяч (!) років – на Тетіївщині в розорених курганах викопали речі
періоду бронзи, а він почався 2 тисячі років до н.е.
