Держави Кіммерія, Таврика,
Скіфія, Сарматія, грецькі міста-держави, Боспорське царство, а також Гетика
були першими державними утвореннями на території сучасної України. Хоча ці
держави не були українськими, але значною
мірою вони вплинули на процеси зародження, формування і розвитку слов'янства,
майбутньої української держави Київської Русі, на матеріальну та духовну
культуру українців.
Дістав назву від нового матеріалу
— бронзи, з якої почали виробляти знаряддя праці, зброю. Бронзові знаряддя
праці швидко стали витісняти мідні, оскільки їхня поверхня була твердіша, а
температура плавлення нижча, ніж міді. Але, разом з тим, використовувалися
знаряддя праці з кременю, оскільки були дешевшими і простішими. З використанням знарядь праці з
бронзи набуло поширення землеробство. Ремесло відокремлюється від
землеробства. Зростає кількість видів культурних рослин. Розвиваються садівництво
та городництво. У степових регіонах виник колісний транспорт (вози), що дало
змогу швидко пересуватися. Подальшого розвитку набули
ремесла — гончарне, каменярське, бронзоплавильне. У бронзовому віці йшов
процес розкладу родового ладу. Внаслідок вдосконалення знарядь праці та
способів господарювання зростає продуктивність праці. Це призвело до появи
надлишків продуктів, які зосереджувалися в окремих груп населення. Як результат
цього поглибилася майнова нерівність. Матеріальні багатства стають власністю
окремих сімей. У бронзовому віці на території
сучасної України відбувайся процес утворення великих груп людей, які
розмовляли зрозумілою їм мовою, стародавніх етнічних масивів. Археологи,
лінгвісти вважають, що племена, які жили на Волині, і Правобережжі, Середньому
Подніпров'ї — Тшинецько-Комарівської, білогрудівської, чорноліської культур,
належать до праслов'янської етнічної спільноти. На Дністрі й у степовому Правобережжі
мешкали фракійські племена — культур станівської та ноа. Племена мар'янівської
та бондарихінської культур відносять до фіно-угорської мовної групи. Племена, які
мешкали в степовому регіоні культури багатоваликової кераміки, зрубна,
білозерська були іраномовними. Носії культур шнурової кераміки в етнічному
плані належали до індоєвропейської групи. Бронзовий вік на території
України був фактично завершальною стадією первісного ладу.
У 1896 році археолог В. Хвойка відкрив та дослідив пам'ятки цієї
культури біля села Трипілля на Київщині. Трипільська
культура, — одна з найдавніших археологічних культур епохи енеоліту, племен землеробів та скотарів,
які займали територію від Дніпра до Дністра та від Карпат до Північного
Причорномор’я. Ця культура утворилася на основі поєднання місцевого етносу з народом Південно-Східної
Європи, Близького Сходу, що прийшов сюди. Головне заняття землеробство.
Землю обробляли мотиками, плугами з рогів
оленя. Пізніше почали застосовувати дерев'яне рало з тягловою силою
волів. Основні культури — пшениця, ячмінь, бобові. Врожаї збирали серпами з вкладишами із кременю, міді. Зерно
розтирали в зернотерках. Було розвинене тваринництво, розводили волів,
кіз, свиней тощо. Велику роль відігравало полювання, рибальство, збиральництво,
садівництво (в деяких районах).
Високого рівня у трипільців досягло гончарство, іноді цю культуру називають культурою мальованої кераміки.
Трипільці одними з перших в Україні почали виготовляти мідні вироби. Але більшість виробів були з кременю. Було
винайдено ручний дриль для свердління, освоєно ткацтво. Трипільські селища розташовувалися
на високих місцях поблизу води, мали чітке планування. Деякі трипільські
селища налічували близько 25 тис. мешканців. Найвідоміші трипільські поселення:
Майданецьке, Тальянки, Доброводи, Сушківці. Основною ланкою суспільства була сім'я, кілька сімей об'єднувалися в
рід, кілька родів становили плем'я, на чолі якого стояв старійшина.
Причини загибелі культури до кінця не з'ясовані. Існує декілька
гіпотез: погіршення кліматичних умов, примітивні знаряддя праці призводили до низьких врожаїв, напади кочових племен.
Трипільська культура мала виняткове значення у формуванні багатьох етнічних
рис українського народу.
Якісно новим періодом розвитку первісного суспіль¬ства став мідно-кам'яний вік
(енеоліт), який у межах України датується IV—III тис. до н. е. У цей час
з'являються перші металеві вироби — мідні та золоті. Основним заняттям
населення стають землеробство і скотарство. Зароджується орне землеробство з
використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а відтак з'являється
колісний транспорт.
У
неолітичну епоху в Україні мешкали племена, які за характером
культурно-господарської діяльності умовно можна поділити на дві зони: південно-західну (землеробно-скотарську) та
північно-східну (мисливсько-рибальську). У
період неоліту удосконалюється техніка обробки каменю, з'являються такі
прийоми, як розпилювання, шліфування, свердління.
На території нашої держави виявлено понад 400
мезолітичних стоянок. Найвідоміші з них:
Фатьма-Коба, Мурза-Коба, Мирне, Білолісся, Бородянка,
Гребеники.
Первісні люди жили
великими гуртами (стадами), освоювали кам'яні або земляні печери. Вогонь не
добували, а підтримували. Основними знаряддями праці були: палиця-копачка, кий,
ручне рубило. Пізніше з'явилися скребла, чопери, чопінги — знаряддя ударної та
ударно-різальної дії. Прадавні люди використовували для створення виробів
кремінь, яшму, кварцит, обсидіан та інші гірські породи. Найвідоміші стоянки
епохи раннього палеоліту: біля села Королеве, Лука-Врублевецька, Житомирська.
На сьогодні знайдено близько 30 найдавніших стоянок.
Первісне суспільствояке
існувало на Українських землях. Історія людського суспільства бере
свій початок із найдавніших часів — від появи людини на
Землі. Сучасна людина, як свідчить археологія, народилася в
Африці близько 2,5—2 млн. років тому. На території України людина з'явилася
близько мільйона років тому. Переселенців, які прямували сюди через західні
райони Малої Азії та Балкани, приваблювали сприятливі місцеві природні умови.
Хоча залишків кісток цієї людини (пітекантропа) в Україні не знайдено, але саме
пітекантропи були найдавнішими людьми на території нашої держави, оскільки до цього часу, близько 1 млн. років
тому, належить знайдена стоянка біля
села Королеве Виноградівського району в Закарпатті. Археологи знайшли там
значну кількість кам'яних знарядь праці: рубила, ножі, скребла тощо. Взагалі
знахідки поблизу села Королеве — найдавніші свідчення про життя і побут
прадавньої людини не лише в Україні, айв усій Східній Європі. Давню історію людства вченими умовно поділено на періоди
залежно від матеріалу, з якого переважно виготовлялися знаряддя праці: І —
кам'яний (який в свою чергу поділяється на палеоліт, мезоліт, неоліт); II—
мідно-кам'яний (енеоліт); III— бронзовий; IV— залізний віки. Кожен із цих періодів відповідає певним змінам у господарстві,
суспільному устрої.