У Кашперівці до XXст. єдиною формою навчальних закладів були
церковнопарафіяльні школи. ВХІХст. таку школу було засновано в 1860р. настоятелем
місцевого Свято-Троїцького храму священиком о. Олександром Олександровичем Слуцьким. Фундатор школи села Кашперівки служив у даному селі близько двох десятиліть і мав
схвальні відгуки від єпархіального начальства: "По предметам должностей своих
хорошо исправен, проповеди в церкви читает из поучительных книг и своего сочинения
сказывает". (Варто зауважити, що в ті часи далеко не в кожному сільському храмі
можна було почути проповідь).
Єдиним навчальним закладом
с. Клюків у доіндустріальну епоху була церковнопарафіяльна школа. Вона з'явилася
в селі у 1861 р. стараннями настоятеля місцевого Свято-Михайлівського храму священика
о. Іоанна Васильовича Крушинського. Відомо, що фундатор церковнопарафіяльної освіти
в даному селі був родом з Волині і служив у місцевому храмі Архістратига Михаїла
з 1852 по 1887 роки — тобто, понад третину століття.
В Кошеві, як і в більшості
населених пунктів регіону, функціонувала єдина церковнопарафіяльна школа. Вона з'явилася
в селу у 1860 р. стараннями настоятеля місцевого Преображенського храму священика
о. Іллі Яковича Гаєвського. Засновник школи був вельми досвідченим наставником —
в даній парафії він служив довгих 54 роки— понад півстоліття. З них два десятиліття
він керував церковнопарафіяльним навчальним закладом. Про початковий період існування
кошівської школи клірові відомості залишили нам наступне літописне повідомлення:
До радянської епохи в
с. Ненадисі не існувало державних навчальних закладів — функціонували лише церковнопарафіяльні
школи. ВХІХст. така школа була заснована протягом 1860-1861 рр. (в документах зустрічаються
обидві дати) настоятелем місцевого Свято-Аннинського храму священиком о. Костянтином
Іоанновичем Максимовичем. Фундатор школи був досвідченим наставником і служив у
Ненадисі майже три десятиліття. З них 10 років він керував заснованою ним школою.
Окрасою Скибинців ще
й зараз є кам'яна Покровська церква, споруджена місцевим поміщиком Леонардом Мадейським
на початку XIXст. В досліджуваний період вона
була важливим духовним та освітнім центром мешканців даного села.
У Стадниці протягом досліджуваного періоду існувала єдина церковнопарафіяльна
школа, котра протягом майже шести десятиліть (з короткими перервами) діяла при місцевій
кам'яній церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Початково ця школа постала у 1861 р.
стараннями настоятеля даного храму священика о. Василія Іоанновича Дороганевського.
На Київщині в доіндустріальну епоху побутувало чимало географічних назв, пов'язаних
з проживанням тут єврейського народу. До них належали села Жидівські Стави, Жидівці,
Жидовецькі Єрчики, Жидичин, ріка Жидь тощо. Степове ж століттями іменувалася Жидівчиком,
на що ніхто ніколи не ображався. І лише радянська влада сором'язливо перейменувала
село в Степове— національно нейтральну назву.
У Тайниці, як і більшості сіл регіону, протягом досліджуваного періоду існувала
лише церковнопарафіяльна школа. Вона з'явилася в селі у 1860 р. стараннями настоятеля
місцевого храму св. апостола Луки священика о. Іллі Жигаловського.